Продам туберкульоз – недорого

Для того щоб захворіти на туберкульоз, потрібно небагато. Загубити паспорт, піти з роботи, позбавитись очікуваної пенсії, чи потрапити до в’язниці

 Відтоді, як німецький учений Роберт Кох 24 березня 1882 року відкрив збудника туберкульозу, а пізніше і ліки від нього, на жаль, у світі мало що глобально змінилося. Ця хронічна інфекція і досі продовжує загрожувати людству. Щорічно на планеті хворіє  майже 9 млн. осіб, а помирає 3 млн.
У цій статистиці на Україну припадає друге рейтингове місце в Європі після Росії. За офіційною статистикою, в Україні зареєстровано понад 700 тисяч хворих на туберкульоз. А за словами головного фтизіатра МОЗ України Юрія Фещенка, їх може бути в 1,5-1,8 разу більше. Щогодини в нашій країні реєструється чотири нових випадки захворювання та один випадок смерті від цієї хвороби. Сумно, але доведений факт: за останніх 15 років показник захворюваності на туберкульоз зріс у 2,6 разу, а смертності – в 2,9.  У Києві спостерігається аналогічна ситуація, хоча темпи захворюваності та смертності повільніші, ніж в Україні.

DOTS-стратегія провалена
 Як нині борються з цією проблемою у цивілізованому світі? По-перше, обирають ефективну стратегію діагностики і лікування – у медичному світі вона дістала назву DOTS-стратегія, а по-друге, ефективно виявляють уперше тих, хто захворів.
Донедавна в Україні була своя, випробувана роками, ефективна система боротьби з туберкульозом. Із різних причин її було зруйновано, а так звана адаптована для України DOTS-стратегія ще не прижилася. Бо що для неї є визначальним? Передусім – діагностика, доступ до ефективних ліків, соціальний супровід людей, які лікуються. Основна увага приділяється діагностиці в бактеріологічних лабораторіях. Саме цих лабораторій у нас і не вистачає . А ті що є – не мають гідного обладнання.

Не словом, а ділом
Спеціалісти наголошують: якби досягти до 70 відсотків виявлення тих, хто захворів уперше, можна було б перервати небезпечний ланцюг інфекції. Україна, як завжди, йде своїм шляхом. Чи не тому пілотний проект із втілення DOTS-стратегії, який випробовували на базі Донецької області, не дав бажаних результатів. Кількість хворих на туберкульоз там не зменшилася, а лише зросла у 1,5 разу. Щодо посмертних діагнозів «туберкульоз» – вони нестримно продовжують повзти вгору, що свідчить про недостатню ефективність виявлення хворих за цією методикою. Чіткої відповіді, як же адаптуватимуть цю стратегію для України надалі, почути від Юрія Фещенка не вдалося.
До речі, щодо другого важливого моменту боротьби з туберкульозом – виявленням хворих. Як відомо, серед них дуже багато так званих асоціальних елементів – бомжів, бродяг, колишніх засуджених, безпритульних дітей. Хто має їх виявляти, діагностувати, направляти на лікування, іноді навіть примусово?
Дивно, але й це питання у нас не врегульовано, передусім законодавчо. «Про таких людей має дбати загальнотерапевтична мережа – сімейний лікар, лабораторія, фахівець з фтизіатрії», – пролунала відповідь. Насправді ж лікарі не мають жодних прав ані повноважень, щоб виловлювати на вулицях чи у громадському транспорті осіб із групи ризику.
Одним словом, соціальні стандарти потрібно міняти. Бо, скажімо, людина, яка погано харчується, не вживає достатньої кількості потрібних організму білків наражається на небезпеку стати черговою жертвою палички Коха. Яка кількість українців харчується нині повноцінно, вгадати не складно.
Ще одна деталь: за даними Мін’юсту, в 10 спеціалізованих закладах державної кримінально-виконавчої служби перебуває 6772 засуджених, хворих на туберкульоз, за наявності 5890 місць. А усі ці недоліковані люди вийдуть невдовзі на свободу.