Хочу в Одесу!

Шевченко перервав своє «мовчання» в англійській прем’єр-лізі. Тимощук відзначився прем’єрним голом у чемпіонаті Росії. І все-таки найпомітнішим українським футболістом березня виявився Воронін.

Гарант перемоги
Це – про Вороніна. Клубний Інтернет-ресурс «Байєра» дав такий заголовок оперативному звіту про виграш леверкузенців у французького «Ресинга». Наш «збірник» відзначився голом і безпосередньою участю в інших результативних акціях. До цього він започаткував розгром одного з претендентів у чемпіони – «Штутгарта». А вже після єврокубкових баталій – буквально вирвав для «фармацевтів» перемогу над «Борусією» з Менхенгладбаха, забивши вирішальний м’яч у компенсований арбітром час. Нині в активі Вороніна вісім влучних ударів і саме він очолює групу клубних стрільців у бундеслізі. Німецькі журналісти переконані: чудова гра українця сприяла турнірному піднесенню його клубу. Нині «Байєр» – уже п’ятий у бундеслізі.

«Пріоритет один –
гра на перемогу»
– Українці, як правило, зосереджуються на чомусь одному, вважаючи марною гонитву за двома зайцями. А от ви з «Байєром» успішно змагаєтеся в двох турнірах одночасно.
– А хіба маємо вибір?.. Елітні колективи приречені на таке життя. Інша річ, що саме зараз ми на ходу і результати вражають. Отже, тренери не помилилися зі стратегією підготовки команди. А наша справа – грати і якомога частіше тішити своїх симпатиків успіхами.
– Ви вже визначилися з тим, який турнір пріоритетний – бундесліга чи Кубок УЄФА?
– Вони обидва важливі. Тому пріоритет один – грати на перемогу в кожному матчі. Маємо потрапити до так званої зони УЄФА в чемпіонаті Німеччини. Це не просто мета, це – завдання. «Байєр» марить єврокубками. Але на міжнародну арену можна потрапити й іншим способом. Наприклад, виграти Кубок УЄФА.
– «Байєру» це до снаги?
– А чому б і ні?.. Хоча саме так питання нині не стоїть. Виходимо з результату. Здолали «Блекберн» – добре. Взяли гору над «Ресингом» – чудово. «Осасуна»? Що ж, не найгірший варіант… А взагалі я тихо мрію про щось небуденне. Надто вже кортить приїхати на Туманний Альбіон із славою переможця.
«Переговори
з «Ліверпулем»
тривали півроку»
– Ви вже готуєтеся до прем’єри в англійському чемпіонаті?
– До таких подій треба готуватися все життя. Здається, саме так нас учили великі?.. Зрозуміло, до літа мої думки і зусилля повністю підпорядковані планам «Байєра». Та й удосконаленням англійської займуся пізніше. Щоб не було зайвої мішанини в голові.
– Як виник варіант з «Ліверпулем»?
– Це запитання – до мого агента. Знаю, що переговори почалися після мундіаля і тривали півроку. Це не просто новий, а якісно новий етап у моїй кар’єрі.
– Умовами задоволені? Все-таки чотирирічний контракт. Кажуть, за цей період ви отримаєте п’ять мільйонів фунтів…
– Хороші умови. Та й чотири роки – нормальний строк. Українські клуби, знаю, пропонують і семирічні контракти. А щодо грошей, вибачте, – без коментарів.
– Ребров на Туманному Альбіоні так і не став своїм. Шевченко лише моментами нагадує себе з минулого. Не боїтеся можливого провалу?
– Вовків боятися – в ліс не ходити…
Прем’єра в Одесі
Воронін знайомий і з «Ліверпулем», і з клубним стадіоном «Енфілд Роуд». Кілька років тому шляхи його нинішнього і майбутнього клубів уже перетиналися в євролізі. А от у рідній Одесі, на стадіоні «Чорноморець», він поки що не грав. «Ні, сам стадіон знаю змалечку. Навіть працював на ньому – подавав м’ячі Цимбаларю та Никифорову, зіркам одеського футболу кінця минулого століття, але зіграти в офіційному матчі так і не встиг», – пригадує футболіст з європейським іменем. Його, разом із кількома ровесниками з одеської дитячої команди «Блакитний берег», вивезли до Німеччини ще підлітком. Сліди колишніх одноклубників уже загубилися. Воронін – прорвався. І тепер, майже через півтора десятка літ, готується до прем’єри на стадіоні свого дитинства. Наступної середи в Одесі зіграють українська  та литовська національні команди. «Хочу додому!» – зізнався на прощання Воронін.