Життя люка

Під ногами киян лежить тверда валюта

Днями вийшла гуляти з дитиною вже в сутінках. Везу коляску, і раптом її колесо провалилося, потрапивши на каналізаційний люк. Хтось розбив чавунну кришку, аби забрати її по шматках і здати як брухт у найближчий приймальний пункт вторсировини. На життя перехожих під ногами чатує небезпека.

Виховання ліцензією
Розпочалася ця пошесть на початку 90-х років, коли всюди відкривалися приватні пункти приймання вторсировини і суттєво побільшало бомжів у містах. Саме вони швидко зорієнтувались, як заробити на люках. Крали їх масово, у Донецьку, наприклад, це набуло катастрофічних розмірів. Потерпав від крадіїв і Київ. Після кількох автомобільних аварій через відсутність люків з’явились нормативні документи, що забороняли приймання такого металобрухту. Проте кришки колодязів для декого і нині залишилися твердою валютою.
На балансі тільки «Київводоканалу» – головного власника люків – перебуває 175,7 тисячі комплектів кришок. Фактично ж їх на інженерних мережах значно більше, адже багато належать відомчим, приватним житловим будинкам, іншим підприємствам, установам та організаціям.
– Упродовж минулого року крадіжки люків набули великого розміру, – розповів нам заступник начальника виробничо-технічного відділу «Київводоканалу» Віктор Кулюкін. – Було поцуплено 1025 штук. Якщо врахувати, що вартість одного комплекту магістральних люків – 738 гривень, то порахуйте, якої шкоди завдано лише водоканалу. Понад 756 тисяч гривень! На магістралях і дорогах це чавунні люки, а на зелених зонах, пустирях, лісопосадках встановлюємо залізобетонні перекриття і засипаємо їх землею.
Останнім часом з боку всіх комунальних підприємств міста було докладено максимум зусиль, спрямованих на боротьбу з цією проблемою, веде далі Віктор Кулюкін. Навіть було проведено спеціальне засідання колегії держадміністрації, де прийнято відповідне рішення. Але помітних зрушень у позитивний бік немає, оскільки проблема лежить в соціальній площині: багато людей залишилися без роботи, без грошей. Ще один аспект у тому, що в місті працює багато недержавних пунктів приймання вторинної сировини.

Бізнес з ознакою злочину
Пунктам прийому металобрухту і вторсировини рішенням сесії Київради і розпорядженням міського голови заборонено приймати вироби з ознаками крадіжки (приміром, на звалищах не валяються огорожі з могил, бронзові таблички чи скульптури з пам’ятників, контактори чи котушки з ліфтів, решітки зливоприймачів або кришки з каналізаційних колодязів). Проте на практиці будочки поглинають усе, що виблискує металевим, бо «мисливці» розбивають свою здобич на шматки і здають як металобрухт – тоді важко довести, що це вкрадене. На постачальників сировини уже заведено кілька кримінальних справ та притягнуто їх до відповідальності. До речі, місяць тому вони отримали додатковий стимул: кілограм чорного металобрухту подорожчав із 40 до 60 копійок (тобто майже на 70 відсотків). А от приймальникам за порушення загрожує мізерний штраф, який охочі сплачують на кілька місяців наперед, щоб до них не чіплялися.
Збирання непотребу – бізнес, що приносить солідні заробітки: лише річний оборот ринку металевої вторсировини в Україні фахівці оцінюють в 100 мільйонів доларів, адже скуплений за дешево метал згодом вагонами відправляється за кордон.

«Свій до свого по своє»
У 2005 році щодня в Києві зникало 15 кришок і решіток від колодязів інженерних мереж. За рік недостача сягнула майже 5 тисяч з 550 тисяч чавунних люків, що належать «Київенерго», «Київводоканалу», «Укртелекому», «Київгазу», «Київавтодору». Здебільшого викрадали люки, що не закривалися на замки. Від «металістів» найменше потерпали ті контори, що встановили на своїх люках захисні пристрої. Приміром, в «Укртелекому», який широко застосовує спеціальні запори, було поцуплено лише 40 кришок.
Торік загальна тенденція не змінилася: люки продовжували красти. Хоча підприємства почали широко застосовувати встановлення запорних пристроїв. Але робиться це, передусім, лише там, де відсутність люка несе велику небезпеку – на дорогах і тротуарах. За січень 2007-го, якщо брати статистику лише по «Київводоканалу», крадіжки завдяки цьому зменшилися відсотків на 20.
Проблем іноді додають винахідливі столичні комунальники, які цуплять кришки люків у своїх колег. Навіщо? Діє принцип: «свій до свого по своє». На місце кришки, що зникла темної ночі, все одно доведеться покласти таку саму, а завдані збитки може покрити й інша контора.
 
Гвинтик відганяє крадіїв
Столичні управлінці-комунальники вкотре підрахували кількість поцупленого дорожнього «майна» і тому звернулися за допомогою до українських виробників люків. Оцінили продукцію з Дніпропетровська, Кривого Рогу, Луцька та Дубно і вирішили встановлювати кришки колодязів із замковими пристроями або користуватися такими, щоб крадії втратили до них інтерес. Кращими за цими параметрами для столиці визнали дві конструкції, що запропонували виробники з Дубна і Кривого Рогу. Адже їхня продукція з пластмаси та армованої гуми не придатна для вторинної переробки і через це не приваблює крадіїв. Досвід використання таких люків у Кривому Розі довів, що з 2003 року їх майже ніхто не цупив.
Люки із замковими пристроями вже десятий рік поспіль встановлюють у Києві. Перші з’явилися на Хрещатику. Найближчим часом пластикові кришки комунальники встановлять на колодязях комунікацій, що ведуть до міського звалища, на полігон №5, що поблизу села Підгірці Обухівського району, бо місцеві мешканці поцупили там майже всі металеві люки.

Коментар

Начальник Головного управління комунального господарства Михайло Шпарик розповів «Вечірньому Києву», що кожна організація визначатиметься самостійно, де і які різновиди люків встановлювати. Скажімо, для автошляхів гумові люки непридатні: вагу транспорту витримують лише найнадійніші – чавунні. Альтернативи їм досі не знайдено, в усьому світі використовують саме такі. У столиці, наприклад, досі можна зустріти люки, виготовлені й встановлені понад 100 років тому.
«Без законодавчого підкріплення проблему крадіжок люків не розв’язати, – переконаний Михайло Шпарик. – Маю на увазі пункти приймання металобрухту, які роблять великий бізнес на цьому. Навіть позбавлення ліцензій їх не лякає, оскільки отримати нову – не проблема. З крадіжками люків має боротись передусім Головне управління МВС України в місті Києві. Проте ефективність цієї роботи невелика: торік працівники міліції перевірили понад 200 суб’єктів підприємницької діяльності, які купують та продають металеві вироби. Розкрито 23 злочини, пов’язані з розкраданням кришок люків. Але красти їх продовжують так само завзято».