Собача смерть

«Вечірка» зафіксувала унікальні кадри нелегального собачого бою

Спеціальному кореспонденту «Вечірки» вперше випала нагода потрапити на закритий собачий бій, який проводився на території одного із приватних котеджів
у передмісті Києва0

Бій за господаря
Залишитися може лише один. Найсильніший пес. Бійцями рухає інстинкт – врятувати господаря. На відміну від свого хазяїна, собака не може усвідомити «спортивного» призначення, тому у бій вступає лише за команди хендлера (хазяїна. – Авт.), думаючи, що захищає його від неіснуючої загрози. Ту тварину, яка програла бій або відмовилася битися, присипляють.
– Не шкода позбавляти життя тварини, яка так вам віддана? – запитую в одного із власників собак.
– Шкода. Але на ринг я його вивести більше не зможу. Проти нього ніхто не захоче виставити свого собаку.
За останні два роки вуличні собачі бої майже не проводилися, але залишилися так звані VIP-бої, які проводяться, зазвичай, на приватних територіях. Найпопулярніші породи для цих розваг – пітбультер’єри. Вони довше можуть протриматися на рингу, ніж вовкодави.
– Пітбуль – це собака-спортсмен і тренувати його потрібно, як спортсмена, – розповідає хендлер із досвідом, який виховав не одного «бійця», – кожен собака потребує серйозної підготовки. Від восьми місяців до року його треба виховувати, аби він слухався хазяїна і знав своє призначення. Потім іде робота на тренажерах – басейн, бігова доріжка, шкура.
До свого першого бою собаку готують півроку. Боєць проводить на тренажерах по вісім годин на день. За два місяці до бою хендлери підписують між собою контракт, де обговорюється дата та місце бою, сума ставки, вагові категорії собак та обирається суддя. VIP-бої проводяться на спеціальному майданчику розміром чотири на чотири метри і висотою борту 60 сантиметрів. Перед початком бою собак миють з милом на очах у суперника, аби виключити можливість будь-якого допінгу-подразника – перцю, алое тощо. Потім його обливають молоком, щоб прибрати сторонній запах, і витирають насухо. Хендлери міняються один з одним рушниками – на знак довіри. На змаганні завжди присутній лікар-ветеринар. Собаки б’ються на смерть, відстоюючи честь своїх хазяїв.
Боєць, який провів три бої, отримує звання чемпіона. Четвертий бій ніколи не проводять – бо психіка тварини цього вже не витримує. Зазвичай вона може провести лише два бої. Після закінчення бою ветеринар в першу чергу надає тварині психологічну допомогу. Адже собака отримує серйозну психологічну травму. Влітку бійцям влаштовують канікули, бо в спекотну пору року бої не проводять – велика вірогідність підхопити інфекцію.
Собака не для життя
Що б не розповідали собачники про лагідність характеру пітбуля, який прекрасно уживається з усіма членами родини, але жоден серйозний хендлер не буде тримати свого улюбленця у квартирі. Такі собаки живуть на масивному ланцюзі в будках. Один із колишніх прихильників пітбулів-бійців розповів, що до переїзду у столичну квартиру мав два собаки, але з часом їх позбувся. За містом можна дозволити таке задоволення, але в квартирі прийшлося прив’язувати собак до батареї. Бо, виявляється, вони не розуміють, чому їм не можна псувати меблі хазяїна.
– Привчити собак-бійців до порядку було неможливо, – розповідає він. – Вони звикли увесь час тренуватися – бігати, тягати шкури. Тому будь-яку річ сприймали як тренажер.
У Києві нараховується майже 200 собак-гладіаторів, які регулярно приймають участь у боях. Існує хибна думка, що проведення собачих боїв – непоганий бізнес, але на- справді це не так. Серйозний хендлер вкладає в свого улюбленця в десятки разів більше коштів, ніж може на ньому заробити. «Це не бізнес, а статус чоловіка», – так назвав один із хендлерів своє захоплення. Для підтвердження свого статусу «справжній чоловік» має витратити чималі гроші на дресировку та тренування, аби потім його улюбленця розірвали.
Що ж стосується зароблених грошей на боях, то вони просто мізерні, порівняно з тими, які треба вкласти в собаку. Зазвичай ставка не перевищує 500 доларів. Цуценя від батьків-чемпіонів коштує від 500 до 1000 доларів. Для дресировки потрібен фахівець, жоден хазяїн цим не займається, – це ще чотири-шість тисяч доларів. Потім іде робота на тренажерах. Якщо немає своїх, то треба за використання чужих платити. Одна година заняття коштує до 50 доларів. А вони мають проводитися по вісім годин кожного дня протягом півроку. Якщо ж собака переможе, то його можна в’язати. На цьому хазяїн кобеля заробить максимум доларів 800. А от сука після приплоду на ринг не виставляється – агресивність не та. В’язати пітбуля можна не частіше п’яти разів за все його життя. До п’ятої в’язки собака, зазвичай, не доживає – гине в бою. За нескладними підрахунками виходить, що забава ця не для худеньких гаманців.
– Окрім організації собачих боїв, є речі більш брутальні, – розповідає головний кінолог столиці Леонід Висоцький. – аби не відставати від моди, людина заводить цуценя бійцівської породи, а через півроку, побачивши, що собака потребує спеціального виховання, викидає її на вулицю. Це, на думку таких людей, гуманніше, ніж присипляти собаку.

ДОВІДКА «ВК»
На сьогодні існує розпорядження міської ради про заборону собачих боїв у межах Києва, але під цю постанову не підведена юридична база. Тому людина, яка проводить собачі бої, може бути покарана лише по ст. 201 «За жорстоке поводження з тваринами», але цю провину довести практично неможливо. А після прийняття законопроекту, який передбачає кардинальну зміну закону «Про захист тварин від жорстокого поводження», собачі бої буде легалізовано.