Холодний мармур, що гріє почуття
Заблукати серед трьох сатирів-янусів і знайти своє “друге я” в золотої крилатої миті на ходулях можна у “Великому скульптурному салоні- 2007”. Його від-крили в Українському домі.
Бронза, мармур і дерево – все присвячено вічній темі весни, коханню і жінці. “Жриця з Аккада” (скульптор Олексій Владимиров) спонукає до гарячих почуттів і засуджує холодну мармурову “Розлуку”: “Невже твоє кохання тільки на ніч?” Ту ж саму м’яку тему представлено і в Юрія Маська. А завдяки роботам Льва Сенкевича відвідувачі можуть зробити своєрідний історичний екскурс в епоху неприборканої в бажаннях і твердої, як мармур, Кіммерії.
Зовсім несподіваний поворот від Олега Дергачова – і простий гусак для ванни перетворюється на “Золотого півника”. А далі зовсім не жартівлива тема – “Ікар”, який прагне відірватися від міської залізобетонної рутини. Він розуміє – це не перший крок, який може стати останнім. Але його поранена численними спробами душа ще раз довіряє тіло крилам…
Скульптори – народ небалакучий. Розповідаючи про свою працю вони не люблять. Точніше, не вміють. “Моя легка еротика, – Микола Єсипенко поправляє вивіску на “Багаточленному довбоносику”, – така собі легенька тема занепокоєння. Хтось тут шукає крамолу і хтось її знаходить. І нехай. Художника образити кожен може. Мистецтвознавці краще за нашого брата розбираються в усьому. А у мене працює душа”.
– І це доведено вашим Ґете, якого даремно намагається убити час?
– Ви це помітили!? Але мистецтво – вічне! І на жаль, – скульптор позіхає, – дуже часто не затребуване. У нас купують пароплави, бензоколонки, ринки, банки-склянки. А до цього ще не доросли.
– Не можна бути таким категоричним, – тему глядача-цінителя продовжує Петро Озюменко, – але, скажу вам чесно, доволі часто дивляться на ціни. Іноді доходить до смішного. Виставиш роботу за $100, і ніхто не підходить. Допишеш нулик – починають придивлятися. Збільшиш утричі – виростає черга”.
І ще раз про глядачів-цінителів. Уже на виході, а може, й на вході – для кого як, маленьке чорняве дівчатко не по-дитячому довго дивиться на “Каїна й Авеля” (скульптор Юрій Багаліко). А потім видає: “Вони схожі на дерево, у якого гілки побилися між собою й убили себе...”
Для киян і гостей столиці – “Великий скульптурний салон-2007” працює до 11 березня.