Авторитет судової влади

У інформаційному агентстві “Укрінформ” відбулася публічна дискусія на інтригуючу  тему: “Реформа судової системи. Чи здійснюється вона і хто про неї знає?”
Аби її загострити, науковий керівник фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна одразу ж презентувала соціологічні опитування журналістів, що, власне, стосувалися судової реформи та журналістики. Судячи з цифр, вийшов такий собі наїзд акул пера та  мікрофона на людей, котрі іноді перевдягаються в мантію. Приміром, 65 відсотків нашого брата вважають, що українці вітчизняній судовій владі переважно не довіряють. Через дуже серйозну корупцію в судах (89 відсотків опитуваних). 97 відсотків журналістів переконані, що в судовій системі України  переважають  хабарництво та підкуп. А отже, ці негативні явища змушують моїх колег продукувати більше негативних матеріалів. Так думають 67 відсотків журналістів.
Водночас 58 відсотків із них визнали, що проблеми реформування судової системи в українських ЗМІ представлено дуже мало. Через необізнаність журналістів у даній тематиці. Про це наголосили 65 відсотків  опитуваних.
Писати про суди, безперечно, нелегко. Далеко не кожному журналістові до снаги підкорити такий рубіж. Не лише через брак спеціальних знань. Найголовніша проблема – закритість вітчизняної судової системи. Десь там, за рогом, судді не припиняють шпетити журналістів. Мовляв, останні не приділяють належної уваги проблемам українського судочинства. Щоправда, іноді в ЗМІ з’являються матеріали. Але переважно негативного характеру. Ось таким чином і формується відповідна громадська думка. Інакше кажучи, судова влада в нашому суспільстві, яке, до речі, її утримує, не  має авторитету. Чому? Та тому, що “сякі-такі” журналісти все-таки завітали на дискусію. А от запрошені представники з Верховного Суду України, судової адміністрації, Міністерства юстиції так і не з’явилися в укрінформській залі. Безсумнівно, справи – над усе.
Захистити честь мантії й, так би мовити, примирити дві сторони намагалася тендітна суддя Апеляційного суду Київської області Галина Юровська.
– Журналісти та судді мають зробити крок назустріч, – зауважила єдина представниця українського суддівського корпусу на дискусії. – Треба зменшити кількість негатива в друкованих виданнях, на екрані. Адже в нашому суддівстві є чимало й позитивних образів. Більшість людей у мантіях – відповідальні, порядні, чесні професіонали. Приміром, за останні роки значно зросла кількість поданих цивільних позовів. А це зайвий раз доводить: громадяни довіряють судам.
 Так склалося, що в нашій судовій системі накопичилося чимало проблем, які конче потрібно розв’язувати. Скажімо, рівень фінансування судів – 60 відсотків од потреби. Більшість приміщень, де відбувається судочинство, – в аварійному стані. Гостро стоїть і кадрове питання. Вакансії не заповнені. Існує й проблема дисциплінарної відповідальності та підзвітності суддів. Саме цей гордіїв вузол, схоже, має допомогти розрубати судова реформа, яку вже не один місяць готують у надрах президентського Секретаріату.
– У 2006 році Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президентові України підготувала концепцію реформування судової гілки влади, – розповідає один із учасників цієї комісії Ігор Коліушко. – Документ Віктор Ющенко затвердив у травні. Наступний наш крок – робота над створенням законопроектів “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій” і “Про внесення змін до Закону України “Про статус суддів”. У них запропоновано серйозну трансформацію багатьох інститутів функціонування судової влади. Насамперед у законопроектах передбачено створити механізм прозорого конкурсного відбору на посади суддів. Ми хочемо припинити сьогоднішню практику, за якої кадри власноруч добирає голова суду. Водночас напрацювання комісії покликані модернізувати систему дисциплінарної відповідальності. Власне, пропонується створити спеціальний орган – дисциплінарну комісію, яка розглядатиме скарги, що надходитимуть на суддів. А ще законопроекти містять положення, якими людей у мантіях зобов’яжуть заповнювати щорічну декларацію. Не лише власних доходів, а й витрат. Декларації обов’язково оприлюднюватимуть. На сайтах судів, де ті працюють. Головне, щоб ці всі норми знайшли підтримку в сесійній залі.
А тим часом вищезгадані законопроекти народні обранці розглянули на профільному комітеті Верховної Ради. Схвалили, підтримали й порекомендували парламенту ухвалити їх у першому читанні. Подейкують, од наших законопроектів у захваті й закордонні експерти – троє європейців та американець. Схоже, уже нинішнього року судова реформа таки може здійснитися. Усе нібито свідчить “за”. Принаймні на папері. А от у реальному житті?
– Десь півтора року тому було ухвалено Закон України “Про доступ до судових рішень”, – пригадує пан Коліушко. – Згідно з цим документом в Україні створено реєстр судових рішень. Проте всупереч закону він досі не наповнений. Деякі судді зовсім не воліють, аби їхня діяльність була прозорою для суспільства. Дехто вигадує якісь труднощі, перешкоди. Мовляв, бракує коштів, існує проблема з приватністю інформації і т. ін. Нічого подібного! По-перше, кошти на фінансування цієї програми в бюджеті передбачено. По-друге, закон чітко встановлює, яку інформацію з рішень перед її  оприлюдненням на сайті треба вилучати. Тому хотілося б знати справжню причину, через яку реєстр судових рішень не наповнюється.