Шахрайство в страхуванні
Страхування – справа, безперечно, прибуткова. Гроші в цій галузі не переводяться. Благо для страхових компаній створюють їхні клієнти. Добросовісною сплатою зазначених коштів.
Проте останнім часом в Україні дедалі більшає клієнтів із шахрайським нахилом. Вони не проти залізти до кишень страхувальників. Так принаймні вважають представники компаній. Аби убезпечити власний бізнес од зазіхань нечистих на руку клієнтів, ті навіть створили Комітет боротьби зі страховим шахрайством. Його діяльність планується спрямувати на збір інформації про ненадійних клієнтів.
– За кордоном од загальної суми виплат, що їх здійснюють страхові компанії, 10-15 відсотків припадає на шахраїв, – каже генеральний директор Асоціації страхувальників України (АСУ) Леонід Хорін. – Як з боку клієнтів, так і персоналу страхових фірм. У нас же, за оцінками Ліги страхових організацій України (ЛСОУ), від дій шахраїв компанії гублять майже 10 відсотків зібраних страхових премій. А в деяких випадках – навіть 25, що загалом неприпустимо.
Проте, на думку пана Хоріна, у розрахунки ЛСОУ вкралася серйозна методологічна помилка. За межами України для оцінки масштабів шахрайства використовується сума виплат. І це цілком логічно, позаяк шахраюють саме в такому компоненті. ЛСОУ чомусь відмовилася від загальноприйнятої світової практики. Тамтешні фахівці пішли своїм шляхом: за базу взяли суму премій, яка в нашій державі порівняно із зарубіжжям у десять разів вища за суму виплат.
Головний захисник прав українських страхувальників наполегливо радить своїм співвітчизникам не користуватися послугами ряду компаній. Чому? Власну версію авторові цих рядків повідала колишня клієнтка однієї з таких фірм киянка Ірина Приходько.
– Я застрахувала свою вагітність і майбутні пологи, – розповідає молода мама. – Обрала бізнес-клас: окрема однокімнатна палата з євроремонтом, усіма можливими зручностями, висококваліфікований лікар, відповідне медичне обслуговування. Сплатила 350 євро. Готівкою. Чека так і не дочекалася. Щоправда, отримала договір про страхування. З цим документом поквапилася до пологового будинку №7. Палати виявилися переповненими. Запропонували лягти… поряд із сестринським постом. Я, зрозуміло, відмовилася. Нарешті знайшли двомісну палату. Поклали на зіпсоване ліжко. На ньому ледве дочекалася ранку. Зателефонувала до страхової компанії. У слухавці зауважили, аби переїхала до пологового будинку №5. А звідти відправили додому. Мовляв, ще не час народжувати. Через деякий час із жіночої консультації мене знову направили до п’ятого пологового. Там визначили неправильну вагу моєї майбутньої дитини. Записали – 3900 грамів. Насправді ж плід важив 4450 грамів. Переконали народжувати природним шляхом. Дитина серйозно постраждала. Десять днів перебувала в реанімації. Потім її лікували в Охматдиті. Затрати як моральні, так і фінансові чималі. Певна річ, аби хоч якось їх покрити, звернулася до страхової компанії. Тамтешні фахівці намагалися переконати: у мене – не страховий випадок, мовляв, дитя не застраховане. Кого ж і що тоді я страхувала? Адже агентка запевняла, що страховий поліс поширюється як на мене, так і на немовля. А от у фірмі стояли на своєму: коли укладала договір, дитина ще не була народжена. Більше того, вони казали, що до річного віку дітей взагалі не страхують. Аби добитися правди, з позовною заявою звернулася до Деснянського районного суду…
– Пані Ірино, а хто порадив вам укласти договір про страхування саме з цією фірмою?
– У жіночій консультації при пологовому будинку №5 медичні сестри активно пропагують надійність і порядність цієї компанії. Одна з них загітувала й мене…
– Якщо народжуватимете вдруге, знову пристанете на вмовляння страхових агенток за сумісництвом?
– У жодному разі. Од страхових агентів тепер триматимусь якомога далі. А народжувати, либонь, поїду до приватного закладу.
Це лише один із прикладів, м’яко кажучи, відмови страхової компанії од своєї клієнтки. А таких, на жаль, чимало. За словами генерального директора АСУ Леоніда Хоріна, масштаби шахрайства страхових фірм більш ніж у 100 разів перевищують такі дії з боку клієнтів. Водночас ті, хто страхують, не гребують і корупційними діяннями. На рівні владних структур. А втім, чого не зробиш для вдалого вирішення власних комерційних проблем, завдань? Такий уже де в кого менталітет…
До речі
Страхові компанії надто полюбляють «підгодовувати» «своїх» експертів. Ті швиденько виїжджають на місце, де, скажімо, сталася ДТП. Підраховують для фірми «потрібні» збитки. Вони вдвічі, а то й утричі менші за реальні. Проте клієнт із шахрайськими висновками не згоден. Як чинити в такій ситуації? Леонід Хорін радить провести незалежну експертизу за власний кошт. Її представити компанії з відповідною вимогою. Бізнесмени в більшості випадків зазвичай відмовляються відшкодовувати реальні збитки, що їх зазнав господар автівки. Тоді останньому нічого не залишається, як із позовом на страхувальну компанію звернутися до суду. І, зрозуміло, сподіватися, що суддю таки ще не встигли «підгодувати».