Сповідь на “Полустанку”

Сцена Національного палацу “Україна” постала у вигляді маленького провінційного залізничного вокзальчика. На цьому “Полустанку любові” разом із народним артистом України Анатолієм Матвійчуком зібралися люди, щоб відпочити душею, згадати найкращі моменти у житті.

Для композитора, співака й поета Анатолія Матвійчука це і нагода сказати своїм слухачам найголовніше слово – любов, і подивитися одне одному у вічі, і висповідатись. Бо, як пише він у своїй новій збірці поезій “Сповідь”, яку подарували кожному, хто прийшов на його концерт “Полустанок любові (десять років по тому)”: “Сповідаючись перед Богом і людьми про свої духовні блукання, пошуки і відкриття, поети дають шанс іншим вибратися з пітьми на Дорогу Світла, яка веде до Вищої Свободи”.
Пошуки, відкриття… Їх багато на такій яскравій життєвій дорозі цього митця, для якого пісня і слово – то не просто така собі масова забава і розвага. А щось значно більше, об’ємніше і глибше. Мені дуже імпонує те, що Анатолій відчуває вагу Слова, бо ж має журналістську освіту. І душа його не мовчить, бо це – не пересохле джерельце, де нема ні почуттів, ні думок.
Слухаєш-упиваєшся його новою піснею, що називається “Джерело”. На хвилях мелодії разом ідемо до рятівного струмка.
І знов наповниться до краю
Душа, що стала джерелом.
Матвійчук так щиро несе слухачам і “Душу поета”, яку створив разом із Вадимом Крищенком,
і  “Голос душі” – разом із Миколою Дейнегою. З гумором і витребеньками слухачів-подорожніх супроводжував і побратим Матвійчука – начальник “Полустанку” (заслужений артист України Анатолій Гнатюк). І хоч викаблучувалася тут Вєрка Сердючка, але не перекрила дорогу до сонячних миттєвостей дитинства. “Присвята батькам”, певно ж, не тільки Анатолію щемно нагадала ті дні, коли:
Ліва долоня в долоні у тата,
Права долоня у мами в руці…
Мабуть, не було більшого щастя в ті хвилини, коли Анатолій Матвійчук із оберемком квітів підійшов до своїх батьків, які сиділи в залі й котрим так щиро аплодували слухачі.
Так людяно лилися Матвійчукові “Зніми, фотографе, нас”, і “Маленька людина”, яка зробила усе, що могла в цій країні.
Співав “Ключі від раю” – пісню, що озаглавила його новий компакт-диск. Дарував світлі шлягери “Два птахи”, “Поїзд Київ – Будапешт”, “Друзі мої!” На концерті справді було багато його друзів, і не тільки слухачів, а й колег: народні артисти України подружжя Світлана та Віталій Білоножки, Алла Кудлай із сином Максимом, квартет “Гетьман”, артисти балету.
А хто ще крім Анатолія Матвійчука на концертах читає свою поезію? Анатолій читав багато віршів, які знаємо й любимо, і  – нових, як і його “Музика”:
Вона – матерія тонка,
Та так і має бути –
У кожнім музика така,
Яку він здатний чути.