Такі важливі медалі другого плану

Українські біатлоністи посіли п’яте командне місце на континентальному чемпіонаті в Болгарії, завоювавши чотири відзнаки, зокрема й золоту.

Сестри Семеренки. Найуспішніше на болгарському курорті Банська виступили представниці Сумської області. Оксана Яковлєва виграла індивідуальну гонку на п’ятнадцять кілометрів, Віта Семеренко завоювала срібну медаль у спринтерському забігу на сім з половиною кілометрів, а квартет естафетниць – Яковлєва, Віта і Валентина Семеренки в яскравому товаристві з олімпійською призеркою Оленою Петровою – буквально вирвав «бронзу» в господарок біатлонної траси, болгарок. Особливо приємні відгуки стосуються сестричок Віти і Валі. По-перше, вони зовсім молоді, ще юніорського віку, і все в них, як-то кажуть, попереду. А по-друге, уже нині, хоча й проводять лише прем’єрний сезон на  дорослому рівні, дівчата по праву мають статус лідерів команди. Саме з ними, як стверджує президент національної федерації Володимир Бринзак, український біатлон пов’язує цілком реальні олімпійські сподівання.
Айдаров. Останню нагоду пробитися до провідного гурту він утратив у гонці переслідування на дванадцять з половиною кілометрів. Не розбивши аж шести мішеней, колишній призер офіційних міжнародних змагань найвищого рангу відстав од переможця, поляка Сікори, на п’ять з половиною хвилин і фінішував аж двадцять шостим. Айдаров провалив нинішній сезон, так і не потрапивши жодного разу бодай до першого десятка на міжнародних стартах. Хоча чекали від цього досвідченого майстра насправді вагомих результатів. Айдаров – новачок «жовто-блакитної» команди. За походженням росіянин, останні роки він відбігав у білоруській збірній, і тільки минулого літа став українцем за паспортом. Оптимісти стверджують, що причиною невдач нашого нового співвітчизника були психологічні нюанси, пов’язані зі зміною не тільки громадянства, а й методів підготовки. І надалі в нього все буде гаразд. Однак чути й інші голоси: мовляв, практика переманювання солідновікових іноземців під український прапор неефективна. Мало того, що нові українці повною мірою не відпрацьовують великих затрат, так ще й вітчизняна молодь опиняється в загоні. Втім, у федерації нагадують, що Коробейников, Яковлєва та Петрова, котрі привезли з Болгарії три медалі, також колишні росіяни.
Заліковка. Чемпіонат Європи – малопривабливий міжнародний турнір: ні за престижністю, ні за розмірами призових його не можна порівняти ні з етапами Кубка світу, ні тим паче зі світовим форумом біатлоністів. Саме тому в Болгарії не було ні уславленого норвежця Бйорндалена, ні лідерів інших скандинавських, або німецької, російської  чи французької національних команд. Однак і на континентальному чемпіонаті завоювати відзнаки непросто. Бодай тому, що збірні східноєвропейських країн, як правило, представлені на ньому першими номерами: білоруси, поляки, словаки і, зрозуміло, українці достатньо конкурентоспроможні, щоб інтрига турніру була напруженою і високою. Для наших біатлоністів євростарти стали ще й своєрідною заліковою сесією. Бо медалі континентального ґатунку також гарантують спортсменам отримання підвищеної, так званої президентської стипендії. Тож із Болгарії сестрички Семеренки, як і їхні колеги за спортивним амплуа, привезли не лише славу та престиж, а й гарантії на більш-менш ситий календарний рік для себе та своїх родин. Адже біатлоном вони заробляють і хліб насущний.