Дикунські порядки

Опівдні 4 лютого цього року зібрався їхати автобусом із села Моринці у село Шевченкове. Якраз о цій порі з’явився маршрутний автобус “Київ – Звенигородка”. Спинив його, сплатив за проїзд водієві і попросив, щоб мені видали квиток (потрібен для звіту на роботу). Моє прохання викликало обурення у водія, який зупинив автобус, повернув мені гроші і висадив. Мовляв, пошукай собі інший транспорт. Аби не затримувати пасажирів, я змушений був вийти з автобуса. Боляче і прикро, що у нашій країні існують такі неписані правила і дикунські порядки, від яких потерпають безневинні люди.
Хто дав право водієві принижувати мою людську гідність? Я понад сорок років відпрацював на виробництві, брав участь у 1986 році у ліквідації аварії на ЧАЕС і по натурі своїй не якесь хамло, а коректний, чемний чоловік. Автомобільним транспортом користуюся впродовж усього свого життя, але з таким обслуговуванням “по-київському” маю справу вперше. Хотів би запитати у керівників столичної автостанції “Видубичі”, чому мене зимою висадили посеред дороги з автобуса? Либонь, я не один такий справедливий пасажир?

Микола ЛИСЕНКО,
ветеран праці, Черкаська обл. с. Шевченкове