Розрили і забули

Перед Новим роком на Оболоні, біля будинку 25-а по вулиці Малиновського прорвало біля бойлерної трубу. Приїхали ремонтники, полатали трубу і яму засипали. Але так погосподарювали, що газон перетворився на купу залізобетонного сміття. Річ у тім, що неподалік була пішохідна доріжка, викладена залізобетонними плитами. Її, звісно, можна було акуратно підняти і відкласти вбік, а коли ремонтні роботи закінчать, покласти назад. Хоча, як на мене, то ті плити не дуже-то й заважали, бо траншею рили паралельно. Однак екскаваторник працював з розмахом і коли загортав яму, то згріб заразом і плиту, потрощивши її мало не на щебінь. Отак і залишили купу сміття після себе.
Справжній господар так не вчинив би: він увзяв би до рук лопату і акуратно згріб землю із плити. І заощадив би немалі гроші. Та до господарності комунальникам ще так далеко. Тепер треба шукати техніку, щоб повантажити шматки залізобетону і вивезти за місто. А це чимало коштує. Далі слід купити нову плиту й покласти її на доріжку. І знову потрібні гроші. Платитиме не начальник, який розпорядився так полагодити прорвану трубу, а ми,  платники за комунальні послуги. А тоді влада мусить підвищувати тарифи.
 З метою економії такі плити можна переробити на щебінь. Я сам, наприклад, такий залізобетонний непотріб розбиваю молотком і маю дармовий будівельний матеріал для дачі. Великого розуму тут не треба.
Дивуюся я також, як оббивають на будинках плитку: довбають усю стіну, тоді як можна це робити вибірково, тобто латати там, де треба.

А.ШПОТЬ