До і після картоплі
“Усяка городина варта похвальби. Узяти хоча б картоплю...” – якби-то слова славетного данського казкаря та про нашу бульбу. І, справді, чому на найчорноземнішій із земель своєї картоплі стільки, що доводиться її імпортувати? Приміром, до українських МакДональдзів її везуть аж із Польщі.
“Картопля – не помаранча. І наш помірно-континентальний клімат для неї цілком підходить. Компанія МакДональдз Україна неодноразово заявляла, що намагається працювати на місцевому продукті. Котлети у вас із Козятина, булочки з Дніпропетровська, салати із Криму. Але, картопля?..”
На це запитання відповідає менеджер зі зв’язків із громадськістю – Михайло Шуранов: “Наша компанія дуже цінує стандарти чистоти і якості. Перш ніж потрапити на стіл, усі продукти проходять десятки перевірок. Випадковостей у нас не дозволяють. І користаються послугами лише найсумлінніших постачальників. Якщо хочете – ми запросимо вас у прес-тур на картопляний завод. Він розташований в районі Гданська”.
Сто грамів… зайві
Знайомство з Польщею почалося на Варшавському аеродромі. Роззуті й наполовину роздягнені пасажири ремствували біля металошукача і витрушували з валіз неприпустимі предмети. Серед інших була і моя “мінералка”. Митник сказав: “Перебір” і прочитав лекцію про нові контрольно-пропускні правила: “Усякої рідини: напоїв, йогуртів, шампунів – не більш 100 гр”. Від Варшави до Гданська – 45 хвилин льоту. За вікном стовідсоткова вологість і вогненний вид триграддя. Зверху Сопот, Гдиня і Гданськ постають як ліхтарики на новорічній гірлянді. Вид “знизу” (у цьому я також переконався) не гірше. Мій інтерес до середньовічної архітектури помітив сусід по авто. Пан Анджей став нахвалювати Довгу вулицю і найвищий у світі, збудований із цегли, собор: “Якби ви бачили це місто 1945-го. Хвиля війни його змила. Будівельники пропонували звести щось нове. А громада обурилася, і влада ухвалила єдине правильне рішення: відбудувати місто таким, яким воно було до 1939 року. А для панів-урбаністів побудували нові квартали. Комусь вони може й подобалися, а турист до них байдужий”.
Десять тонн
по-селянському
При під’їзді до леберського харчового заводу згадалися слова Тосі з фільму “Дівчата”. Там, де про “картоплю смажену, варену, з грибами і фрі...” Якщо нав’язалося – не відв’яжеться. Повторюю кіношне меню і придивляюсь до надбрамного плаката: Землю зображено у вигляді чищеної картоплі з вирізаними на ній материками.
“Мені він теж подобається, – пані Ізабелла проводить нашу групу на завод і розмірковує далі: – Що б там не казали, а картопля не другий хліб. І не поважати її не можна”.
Перевдягаємось, виконуємо норми дезінфекції і проходимо у святе святих. В цеху не чисто, а стерильно. Техніка – ровесник нового тисячоліття. Перед моїми очима нескінченна картопляна ріка чиститься, ріжеться, бланшується, заморожується і запаковується. Десять тонн картоплі для фрі й картоплі по-селянському за годину. І це, не враховуючи всякої всячини: кульок, паличок, млинчиків... У відділі дегустації періодично щось кипить, але не плавиться. Панянки пропонують скуштувати найсвіжіший продукт. На зауваження, як при такій смакоті можна зберігати фігуру, відповідають усмішками від Міцкевича: “Найкраща польська картопля росте у Примор’ї. Помірний морський клімат, родючий ґрунт і культура фермерських господарств – це те, що для “Сантари” і “Інноватора” необхідно”.
Щодо культури, то тут, як говорять, – “у десятку”. Лопатою в Польщі не працюють. Ґрунт періодично перевіряють на відсутність шкідливих речовин і хвороб. Поливають у крапельний спосіб. Врожай перебирають і звозять на центральне сховище. Там його ще раз перебирають і стандартизують. На заводі уже готовий чищений-нарізаний продукт бланшують. Теплою водою вимивають надлишки крохмалю, підсушують, занурюють на 2-3 секунди в гарячу олію і заморожують при температурі -18-230С.
Замість післямови
Де в Києві можна недорого попоїсти (приблизно за 15 гривень)? На жаль, від колишніх вареничних у нас не залишилося й запаху. У кав’ярні десертами не наїсися. Оптимальний варіант – Дабл Чизбургер Меню. На “вільній касі” у МакДональдзі це обійдеться в 14,75 грн. Енергетична цінність набору – 900 ккал (третина від добової норми дорослої людини). Щодо картоплі – цей продукт особливо популярний серед дітей і студентів. І не лише через оті хрусткі скоринки. Енергетична цінність маленької порції (90 г) – близько 17% добової норми для молодої жінки і 21% для дошкільняти. Отже, Андерсен мав рацію – кожна городина варта похвальби.