А на ярмарку купувати таки дешевше

Минулої суботи на вулиці Богдана Хмельницького (поблизу станції метро “Театральна”) відбувся районний ярмарок з продажу сільськогосподарської продукції та сезонних промислових товарів.

Сюди з’їхалися виробники харчової та переробної промисловості столиці, а також фермери, селяни з інших регіонів України – Київської, Житомирської, Черкаської, Полтавської, Вінницької областей.
Одразу зауважу, асортимент товарів доволі різноманітний: від садовини й городини, сала, м’яса і ковбас до медів, кондитерських виробів, трикотажу та взуття. Тож ті кияни, котрі сюди завітали, могли добре скупитися і, головне, все, чим тут торгували, було на гривню, а то й на усі п’ять дешевше, ніж на київських ринках.
Торгували з машин як фермери, так і селяни із сільськогосподарських підприємств.
Жваво розкуповували яблука у вінничанина Олександра Васильовича. І хоч за свої червонобокі  просив 3.99 грн.,  покупці їх не обминали, по 1-2 кілограми купували.
– Для вас, киян, це недешево, – пояснює господар. – Зважаючи на нинішні зарплати, пенсії, комунальні тарифи і столичні ціни загалом, на яблучко не кожен розщедриться. А правлю я за свій товар стільки, бо торік був неврожай. З яблук нині я живу.
На іншому боці вулиці утворилася невелика черга біля прилавка з домашньою консервацією. У банках – помідори, аджика, перець, баклажанова ікра, огірки в томатному соусі з часником.  Усе з таврійських степів, із Скадовська.
Трохи далі – полтавські меди та здоровенний, теж полтавський, гусак, звісно, патраний, який аж проситься у казан. Кілограм коштує 16 гривень.
– І чимало гусей привезли до Києва? – цікавлюся у господаря Анатолія Івановича.
– Десяток, – відповів чоловік. – Двох уже продали. – Не хочете гусака купувати, то візьміть слоїк меду, – припрошує.
Я вибрала той, що у сотах, бо це незамінні ліки, коли горло заболить (на власному досвіді переконалася). Відійшла убік, а до цього прилавка  поспішив чоловік з кравчучкою: накупив уже цибулі, картоплі, капусти.
– Почім брали? – цікавлюся.
– Картоплю – по півтори гривні, а цибулю та капусту по одній гривні сімдесят копійок. Значно дешевше, ніж на нашій Бессарабці. Я живу тут неподалік, на Лютеранській. Оце куплю ще баночку меду до чаю – та й додому піду. Зимно, вже трохи змерз.
Жваво кияни купували також яготинські молокопродукти, броварських індиків, свіжоморожену і свіжу рибу, оселедці, полтавські ковбаси. Дачники вибирали насіння городини, квітів. Іноземці приміряли закарпатські безрукавки з овечої вовни і такі ж кімнатні капці. Були покупці і на кременчуцький трикотаж і на васильківський глиняний посуд.
І хоч мої руки на ярмарку були зайняті – в одній диктофон, в  другій – фотоапарат, додому поверталася, несучи у торбині сало, сир, масло, ковбасу, рибу, яблука, мед і аж два кілограми тетіївських смачнющих пряників з медом і з маком.