Ми розпитували киян, як ставляться вони до еротичних видань

Олександр, 31 рік, водій:
– Аякже! Люблю погортати якусь “полуничку”. Купую такі журнали на розкладках у метро, у кіосках на Виноградарі. Такої періодики знаю 5-6 видів. Там є багато цікавого про інтимне життя. Нічого поганого в цьому не бачу. Нині в нас усе можна читати й дивитися. Знаю, що молодь еротичною літературою цікавиться.

Марина, учениця 9 класу:
 – Читаю журнали, але вони не порнографічні, а про кохання, про стосунки хлопців та дівчат. Про це корисно в моєму віці знати. А купую таку літературу в кіосках “Преса” або в книжкових магазинах. Подружки мої теж таке читають, але потайки. А хлопців це мало цікавить, а більше комп’ютерні ігри.

Валентин Миколайович, 75 років, пенсіонер:
– Та ви що! І не читаю, і не купую! Я по-іншому вихований, не так, як нинішня молодь. Та й пізно вже таким захоплюватися. Хоча привабливих жінок люблю, тобто можу оцінити їхню вроду.

Галина Миколаївна, 59 років, пенсіонерка:
– До порнографічного читва та фільмів ставлюся вкрай негативно! Захоплююсь езотеричною та історичною літературою. А мої дорослі син та донька полюбляють пригодницькі романи та фантастику. Недавно і я прочитала гарну книгу з елементами еротики – “11 хвилин” Пауло Коельйо.

Віктор, 36 років, машиніст:
– Ні, не цікавлюся. Нащо воно мені треба? Дивитися на оголених жінок на картинці? Моя жінка, скажу вам, краща! Хоча мої знайомі таки читають “полуничку”. Такі журнали можна купити всюди.