До лікарні, яку в народі просто називають Феофанією, доля занесла мене у жовтні 1977 року. У давнього друга Ігоря на той час там лікувалася бабуся – вдова учасника революції. Він запропонував мені скласти компанію, і я, не знаючи цих історичних місць на околиці Києва, із задоволенням погодився. Удруге і поки що востаннє відвідав Феофанію напередодні п’ятої річниці ухвалення Декларації про державний суверенітет України, тобто у липні 1995 року, коли брав тут інтерв’ю у В’ячеслава Максимовича...