Депутатів покріпачили

Демократичність імперативного мандата для депутатів місцевих рад уже давно викликає сумніви. Чимало експертів-правників стурбовані невідповідністю його європейським нормам.

Свою думку про цей закон кореспондент “Вечірки” попросив висловити депутата-нашоукраїнця, віце-президента Парламентської асамблеї Ради Європи, члена Венеціанської комісії від України Сергія Головатого.
– Пане Головатий, як ви оцінюєте рішення Президента підписати закон про імперативний мандат для депутатів місцевих рад?
– Президент, звісно, має право підписувати або ветувати закон. Він скористався своїм правом і це значить, що його позиція непослідовна. За півгодини до того він надіслав до Конституційного Суду закон “Про Кабінет Міністрів”, бо вважає його неконституційним. Але, з другого боку, Віктор Ющенко не наклав вето, а підписав закон про імперативний мандат, який є більш неконституційним і більш важливим для суспільства. Бо він зачіпає повноваження не однієї особи – Президента, як закон про Кабмін, а повноваження всіх виборців, які голосували за цих депутатів і хочуть, щоб ці депутати представляли їхню позицію, а не диктатора партії. У цій ситуації простежується повна непослідовність і шкода – суспільству, демократії,  виборцям і Україні в цілому. Підписання Президентом цього закону в тисячу разів  більше шкодить, ніж закон “Про Кабінет Міністрів”, де в глави  держави забрали кілька повноважень.
– Як ви вважаєте, таке рішення Віктора Ющенка – результат домовленості з БЮТ?
– Президент у цій ситуації став на позицію Юлії Тимошенко і комуністів. Адже ідея імперативного мандата – це комуністична ідея. Між іншим, на зустрічі з нашою фракцією він погодився з думкою, що це – крок до минулого, який абсолютно не наблизив нас до європейських цінностей. У тому то й вся трагічність ситуації, що Президент відмовився бути гарантом демократії в Україні.
– Чи є хоч щось демократичне у положенні про імперативний мандат?
– Сама сутність імперативного мандата суперечить принципу верховенства права, бо заперечує  право депутатів бути вільними. Ще одна вимога верховенства права – заборона зворотної дії закону. З якого боку не тицніть, він абсолютно не відповідає нашій Конституції з точки зору принципу незворотності дії.
– А як сприймають це положення за кордоном?
– Як елемент тоталітарного суспільства, який існував 75 років у Радянському Союзі. Імперативний мандат зберігся нині в комуністичній Північній Кореї, на Кубі, в інших тоталітарних суспільствах. Ця ідея – зараза, яка була занесена ще якобинською диктатурою, щоб поставити у рабське становище депутата, аби він залежав від волі керівника партії, а не від виборців. Венеціанська комісія, коли давала аналіз нашим законопроектам щодо внесення змін до Конституції, категорично сказала, що це неприйнятно з точки зору європейської цивілізації. А коли російські комуністи в Держдумі хотіли так само запровадити імперативний мандат, президент Путін зі своєю фракцією сказав: “Давайте не будемо ганьбити Росію в очах демократичного світу”. Вони відмовилися від цього, а Президент України не відмовився. От і порівнюйте.
– Чи можливо відмінити цей закон у Конституційному Суді?
– Попередній склад Конституційного Суду з приводу імперативного мандата вже висловив свою точку зору. На жаль, наші судді не побачили в цьому ніяких загроз для демократії. Тому цей склад Конституційного Суду навряд чи зможе прийняти рішення, яке буде різнитися від рішення його попередника.  Бо Конституційний Суд має бути послідовним у своїх кроках. Ця справа безперспективна. Але незаконні положення зможе скасувати новий склад Верховної Ради.