Вихід “жовто-блакитних”
Сьогодні в Тель-Авіві зіграють перший цього року міжнародний спаринг національні футбольні команди України та Ізраїлю.
Репетиція. Для нашої головної дружини ця зустріч стане єдиною репетицією перед офіційними матчами континентальної кваліфікації. 24 березня “жовто-блакитні” гостюватимуть на Фарерах, а ще за чотири дні прийматимуть в рідних стінах Литву. Змагання з Ізраїлем певною мірою модельне, бо наступні суперники в європерегонах сповідують схожий ігровий стиль, що базується на масованій обороні та стрімких контратаках. Однак ще важливіше для Блохіна і його помічників опробувати нові чи просто вдосконалені тактичні та кадрові варіанти. Насамперед це стосується лінії захисту, де Русол отримає нового партнера (Чигринського чи Кучера), а лівий фланг окупує молодий і перспективний Романчук. Хоча не виключений і суто донецький ва-ріант у центрі захисту. Судячи з попередньої заявки, видозміниться й середня ланка. Мова не тільки про появу “нідерландця” Левченка, лівого хавбека за номінальним амплуа, а й про можливу конкуренцію Калиниченка та Назаренка в ролі переднього центрального напівоборонця. Нагадаю, що в минулі роки наша команда використовувала, здебільшого, двох опорних гравців середньої ланки, а на позиції плеймейкера, як правило, грав так званий відтягнутий форвард. Зрозуміло, чекати від українських футболістів абсолютної швидкості та злагодженості в розпал зими принаймні наївно. Проте Блохін не любить поступатися навіть в спарингах. Отже, гратимуть наші з цілковитою викладкою.
Взаємини. Це буде четверте суперництво національних команд України та Ізраїлю. Історична перевага й досі на боці “біло-синіх”: ізраїльські футболісти один матч виграли, ще дві зустрічі завершилися внічию, загальне співвідношення забитих і пропущених м’ячів – 1:2. Прем’єра датована 27 квітня 1993 року і відбулася в Одесі. Перший гол для Ізраїлю став справою А.Харазі, для України – Коновалова. Нинішні склади команд не мають жодного з учасників історичного поєдинку, що відбувся майже чотирнадцять років тому. А от наступного року, коли спаринг приймала Хайфа і господарі свого шансу не змарнували, вигравши завдяки голу Хазана, серед переможців з’явився молодий Бітон, який вважається стрижневим виконавцем і нині. Півтора року тому Ізраїль гостював у Києві і поставив шлагбаум на шляху підопічних Олега Блохіна до фіналу Меморіалу Лобановського: долю тієї зустрічі вирішила серія післяматчевих пенальті. Нині “біло-сині” ведуть затяту боротьбу з англійцями, хорватами та росіянами за місце в основному раунді Євро-2008. Актив підопічних Дрора Каштана становить, зокрема, гостьова нічия з Росією. Лідерами команди вважаються наступальні хавбеки Бенаюн і Катан, а також оборонець Бен Хаїм і натуралізований форвард Коллауті, уродженець Аргентини.
Історія. Лютий мало придатний для великого футболу. Звісно, в українському вимірі. Хоча національній команді дово диться грати й остан-нього зимового місяця. І доволі часто: виїзд на Землю обітовану – матч восьмий в історичному реєстрі. Для прикладу: в абсолютно футбольному травні “жовто-блакитні” змагалися на міжнародній арені також вісім разів. І все-таки баланс для нас маловтішний: одна перемога проти двох поразок. Аж тричі поспіль у лютому наша головна команда спарингувала 2001 року, коли на капітанському містку був легендарний Валерій Лобановський. Як наслідок, нічия з грузинами в Тбілісі та поразки від румунів і кіпріотів на Кіпрі, де відбувся швидкоплинний міжнародний турнір. Цікаво, що в обох випадках опоненти вирвали перемогу в додатковий час. 2003 року Леонід Буряк возив команду до Туреччини, наступного – Олег Блохін з підопічними гостював у Лівії. То були спаринги. Як і минулорічний лютневий виїзд українців до Азербайджану. Зате два роки тому “жовто-блакитні” відвідали Албанію з офіційним візитом – і здобули єдину поки що “зимову” перемогу в історії, проклавши собі шлях на мундіаль.