Дві казахські години за київським часом

За дві години до урочистого відкриття Року Казахстану в Україні, яке   відбулося у столичному Театрі опери і балету, журналістам “Вечірки” пощастило проникнути за куліси торжества.

Трохи стомлені від перельоту і фронтальної репетиції артистки із Казахського національного балету охоче позували нашому фотокору. Приймали компліменти і ділилися першими враженнями. Виїзд на Хрещатик сподобався. Якщо буде час, їм хочеться “поштовхатися серед київської молоді, сходити на Дніпро і поїсти справжнього українського борщу з пампушками”.
Після третього дзвоника Президенти Казахстану й України обмінялися вітаннями. Віктор Ющенко сказав, що цей рік допоможе братерським народам найкраще пізнати один одного. А Нурсултан Назарбаєв згадав свою студентську юність (він навчався у Дніпродзержинську). Розповів про життя-буття української діаспори в Казахстані. І вручив орден академіку Борисові Патонові.
А потім був по-східному яскравий концерт, зі славетним академічним оркестром народних інструментів ім. Курмангази. З казахським гопаком і оригінальним танцем половецьких дівчат із опери “Князь Ігор”. І з такою популярною не тільки в Україні “Піснею про рушник”. Вічно юна Роза Римбаєва потішила гостей виконанням пісні “Цвіти, моя земле”. І вона “розцвіла”. Всі учасники концерту – танцюристи, співаки, музиканти – взялися за руки і влаштували таке коло, що не вміщалося на сцені.
Не могли не згадати і про Кобзаря. Заслужений діяч Республіки Казахстан Балат Абдильманов читав вірші Шевченка казахською і українською. Президенти обох держав говорили про великого поета і художника. Академік Патон передав казахській делегації щойно надруковане повне зібрання творів Тараса Шевченка з його віршами і картинами, де і “Садок вишневий коло хати”, і “Казахська юрта у степу”.