Зимові вибрики київських вулиць

Різке похолодання, снігопади й морози зробили столичні тротуари та дороги надзвичайно небезпечними. І дня не минає без нещасних випадків.

Біля дверей кабінету травмпункту в поліклініці №1 юрмиться багато людей. У куточку чекає на свою чергу пенсіонер Володимир Арсенійович із дружиною Ларисою. “Йшов до магазину по хліб та не втримав рівноваги на такій підступній плитці. Підсковзнувся, впав, отямився – перелам. Лише в гіпсі будуть не діаманти, а поламані кістки, – жартує він. – Пройшов Другу світову, мав кулю біля серця, та й тоді так не боявся, як нині. Чекаю поки накладуть гіпс і, можливо, направлять до клініки”.
Таких потерпілих до травмпункту звертається щодня від 25 до 40 осіб.
“Наш травмпункт був найпершим у місті, на вулиці Кірова, – каже завідувачка  Тетяна Коробкіна. – Згодом у кожному районі з’явилися свої травмпункти. Однак і  тепер приймаємо пацієнтів з усього Києва. Хоч наш колектив маленький, всього п’ять осіб, але всі професіонали. Узимку найчастіше до нас звертаються з переламами рук, рідше – ніг. Був випадок, коли дівчина не втрималася на високих підборах, послизнулася й опинилася на проїжджій частині. Водій автівки перелякався, не зміг вчасно пригальмувати, і, як наслідок, у дівчини – відкритий перелам гомілки та закрита черепно-мозкова травма. Ми наклали гіпс потерпілій та направили до Центру нейрохірургії. Якщо ж травма пацієнта не- страшна, направляємо його до поліклініки, за місцем мешкання, на подальше лікування. Медичну допомогу завжди надаємо безплатно”.
Останнім часом збільшилося й число ДТП. Лікарі Київської міської клінічної лікарні № 17 стверджують, що більшість аварій трапляється з вини пішоходів, бо водії все-таки поводяться обережніше, ніж безколісні учасники руху. Здебільшого винуватці переходять дорогу в невстановленому місці. Наче пішоходам до свого здоров’я і життя немає жодного діла. Вони навіть не думають, що водій на такій слизькій дорозі аж ніяк не встигне загальмувати. Деякі бабусі, переходячи вулицю на червоне світло, ще й сигналять водію рукою, мовляв, не бачиш, я йду. Наші ж дороги далеко не в ідеальному стані, та ще й часто їх не посипають. Потік же транспорту, особливо на центральних вулицях, величезний.
“До нас привозять потерпілих в ДТП з правого берега міста, крім пацієнтів із Оболонського та Подільського районів. Їх через міст легше доставити до лікарні швидкої допомоги, що на лівому березі столиці, – говорить Дмитро М’ясников, завідувач відділення політравми лікарні №17. – Ми приймаємо за день 15-20 потерпілих. Більшість із них має перелами ніг, у найважчих випадках – відкриті черепно-мозкові травми. Тяжкохворих тримаємо у лікарні до повного одужання. Однак великою проблемою для нас залишається нестача лікарняних місць. Трапляються пацієнти у такому тяжкому стані, яких тримаємо і більше року”.
Проходячи коридорами лікарні, була вражена кількістю безпритульних, які лежали на носилках. Тут їх лікують, годують за державний кошт, та ще й одягають усім відділенням. Далі “проблемними” хворими опікується столична міліція. Нещодавно взагалі стався унікальний випадок. Дмитро М’ясников розповів, що до них привезли потерпілого без документів. Той назвався мешканцем Житомирської області. Мав тяжкий відкритий перелам ноги. Його вилікували, подарували новий одяг і вирішили відправити додому. Санітарки лікарні розповіли, що їхнє начальство звернулося до лікарів села, де начебто мешкає потерпілий. Мовляв, забирайте свого пацієнта. Та з’ясувалося, що “житель Житомирщини” насправді кримінальний злочинець, який родом із Білорусі. Утікача пов’язали та передали до рук білоруської міліції.
З такими пригодами сумувати медичному персоналу лікарні не доводиться. Поки ми говорили, завідувача терміново викликали. Привезли у тяжкому стані жінку після ДТП. Світлана Бойкова була при тямі, але говорити їй було важко. Вона лише повідомила, що збили її військові, коли вона переходила вулицю на зелене світло. Винуватців затримали.