Мартина камізелька

У модних журналах з інтер’єру дедалі частіше можна побачити ковдри, панно, всілякі камізельки, пошиті із кольорових клаптиків тканини.
Цей напрям декоративно-прикладного мистецтва називається – печворк. Не наше слово, англійське, дослівний переклад “patch” – клаптик, “work” – робота. А спонукав англійських жінок до  такої творчості дефіцит дуже дорогого, як на той час (XVIII ст.), індійського ситцю. Отож вони почали шити ковдри із залишків тканин за принципом мозаїки.
Утім, на моєму хуторі у повоєнні роки сільські трудівниці англійської мови не знали, бо їм ніколи було й до школи ходити, по 3-4 класи закінчили. Але отой самий печворк можна було бачити чи не у кожній хаті. Із клаптиків шили не лише ковдри, й килимки на стіну, камізельки, спідниці. Як зараз пам’ятаю ті шедеври у хаті тітки Марти – маминої товаришки, неперевершеної сільської модистки, у якої сама не раз шила собі спідничку, блузку, плаття. Вона не закінчувала жодних університетів –  була швачкою від Бога. Нині дивуюся, як вона скрізь встигала: і город полола, і дітей доглядала, і буряки у колгоспі сапала, і водночас нікому із селян не відмовляла щось пошити.
Щоразу, коли я приходила на примірку, не могла відірвати погляду від килимків (по-сучасному – панно) на стінах біля ліжок. Вони були незвичайної краси – цвіли просто у кімнатах. А ще запам’ятала камізельку на тітці Марті – також із клаптиків, але вовняних. Що й казати, тепер такого ніде не побачиш, навіть у найдорожчій крамниці. Хоча у Європі, Америці таке мистецтво нині в моді.
На моєму хуторі хати прикрашають тепер килимами турецького виробництва. І в колись Мартиній хаті  зараз такі ж…