Закріпачені депутати

Комітет виборців України закликав Президента накласти вето на закон про імперативний мандат, а народних депутатів не долати його.
Хоч зміни ці й “ріжуть слух” ніби красивим слівцем але, за словами голови КВУ Ігоря Попова,  фактично “це  закон про закріпачення депутатів місцевих рад”.
У листі до Віктора Ющенка КВУ наголошує, що “закон не вирішує проблеми партійної дисципліни, натомість створює нові антидемократичні механізми і обмежує права депутатів”. Він, на думку КВУ, суперечить Конституції і європейській практиці.
“По-перше, – йдеться у зверненні до глави держави, – законодавство України не має зворотної сили, тому норма про припинення повноважень тих депутатів, хто вийшов з фракції до набуття чинності згаданого закону, – антиконституційна. По-друге, закон не дає вичерпний перелік підстав для припинення повноважень депутата. Отже, вищий керівний орган партії може  позбавити депутатського мандата з будь-яких причин. Це значно обмежує права як депутатів, так і виборців. По-третє, так званий імперативний мандат отримав негативний висновок Венеціанської комісії, а його запровадження негативно позначиться на міжнародному іміджі України”.
Такий закон, за висновком КВУ, ще більше віддалить депутатів місцевих рад від виборців,  загострить ситуацію й сприятиме конфліктності в органах самоврядування на місцях.
Ігор Попов сумнівається, що імперативний мандат запрацює, навіть якщо й закон вступить в силу. Аналізуючи ситуацію зокрема в  Києві,  речник КВУ Олександр Черненко заявив, що опозиція намагатиметься повернути до своїх фракцій депутатів, які перейшли в більшість. Проте розкол між ними є вже  настільки   серйозним, що повернення буде малоймовірним. А в разі спроб позбавити цих депутатів мандатів процеси судових апеляцій і оскаржень можуть затягнутися до нових виборів Київради. Крім того, в разі гіпотетичного введення в дію імперативного мандата опозиція спробує поставити під сумнів легітимність багатьох рішень місцевих рад.
Голова КВУ пропонує Президентові й Верховній Раді якщо не “забракувати” закон загалом, то хоча б “модернізувати” його. Тобто визначити перелік підстав для “санкцій” і застосувати ці норми вже до депутатів наступного скликання. Ігор Попов вважає, що ще перед виборами кандидати мусять усвідомлювати всю суворість імперативного мандата. Адже, як він пожартував, нинішніх обранців “можуть образити двічі”: гроші перед виборами, мовляв, з багатьох взяли і за депутатську недоторканність, а згодом її скасували, тепер же у них ще й відбирають конституційні права й  свободи. Бо,  виходить, рішення десятків тисяч депутатів зі всієї України відтак, як каже Попов, “залежатимуть від чотирьох людей з керівного органу певної партії”.
Імперативний мандат в окремих регіонах може зіграти й проти його ініціатора – БЮТ. Олександр Черненко навів приклад Тернополя. У тамтешній міськраді більшість створено на основі БЮТ, в яку перейшли депутати з інших фракцій. Чи й до них  БЮТ вимагатиме дисциплінарної відповідальності? Якщо так, то пробютівська більшість може розпастися.