На кожному цвинтарі свій зловмисник

На кожному зі столичних кладовищ своя специфіка скоювання злочинів та правопорушень. Тож і в охоронців особливі клопоти. Одні борються із сатаністами, інші відлякують охочих до алюмінієвих огорож, а хтось  пильнує і зухвалих, котрі між могилами протоптують стежки, скорочуючи шлях на роботу чи з роботи.

За словами віце-президента української Федерації працівників недержавних служб безпеки, генерального директора агентства безпеки “Атлант” Геннадія Насонова, десять років тому кладовища охороняла виключно міліція. Потім було сформовано внутрішню охорону, але вона переймалася лише тим, що вартувала на воротах.
– Коли ж ми виграли тендер і нам було запропоновано здійснювати охорону п’яти кладовищ, перше, що шокувало, – ставлення людей до померлих. Тут вигулювали собак, влаштовували пік-ніки з розпиттям спиртних напоїв, призначали побачення, здійснювали вечірні романтичні прогулянки під місяцем, – розповідає Геннадій Насонов.
Попервах на кожному кладовищі працювало дев’ять охоронців. Однак із року в рік, за словами Геннадія Івановича, коштів виділялося все менше, тож чисельність працівників скоротилася втричі. Один стоїть на воротах, а двоє патрулюють територію. Безумовно, за такої ситуації навіть фізично не впильнуєш за кожним підозрюваним.
Найбільш проблематично з режимом роботи на Берковцях. Охоронці поділяють неслухняних громадян на дві категорії. Перша – це ті, хто звик ходити через кладовище з роботи й на жодні зауваження адміністрації й охоронців не зважають. Друга – заробітчани, які наймаються на підробітки у дачному кооперативі, що розташований по сусідству. Захмелівши, вони нерідко не обминають могил, поспішаючи до найближчого магазину по нову порцію оковитої. Тоді їм і море по коліна, не те що закон. А охоронець може викликати міліцію лише тоді, коли людина скоїть вже щось надто серйозне.
Уночі охоронцям доводиться боротися із сатаністами. Кілька років тому вони зруйнували на Лісовому кладовищі понад 26 пам’ятників, де була цифра “3”.
На Байкове внадилися “цінителі” бронзи. Але, за словами Геннадія Івановича, останнім часом скарг про зниклі погруддя немає.
Траплялося й таке, що на могильних огорожах намагалися заробити. До суду звернувся адвокат, який стверджував, що на Берковцях  викрали огорожу навколо могили його родичів. Він визначив доволі велику суму морального відшкодування. Але прогорів на власній необачності. Коли приніс для експертизи фрагменти огорожі, які начебто залишилися, з’ясувалося, що інша “викрадена” її частина... у нього на балконі.
Геннадій Насонов розповів, що на кладовищах крадуть і не для того, аби продавати.
– Іноді недоброзичливці, серед яких трапляються і посварені родичі, хочуть нашкодити. Був такий випадок. Розлучені чоловік і жінка ніяк не могли з’ясувати стосунків, тож усю злість зганяли на пам’ятнику родичеві. Чоловік його ставив, а дружина руйнувала. Дійшло аж до суду, –  завершив розповідь Геннадій Іванович.