20 ciчня 2007 року, субота №9 (17911) останнiй номер RSS
Головна ПОДІЇ ПОДРОБИЦІ ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ ТАК І ЖИВЕМО КУЛЬТУРА СПОРТ ДОБРИВЕЧІР

 ТАК І ЖИВЕМО
20.01.2007

Народження Ореста


І куди вони всі поспішають? Я – зрозуміло! У мене справи, тому й сів здуру на маршрутку. А вони? А втім, «поспішають»… Аякже! Стоять!!! Та й наш «Богдан» стоїть – ніде правди діти. В оточенні іномарок різного калібру. Задні мости, передні мости… Праворуч міст, ліворуч міст і… пробка перед нами.

Водій відчиняє двері. Поганий знак. Виходять подихати смогом і власники сусідніх «фольксвагена», «опеля» і «деу». У ході спілкування між пасажирами «Богдана» і тими, хто їде в зазначених автах, з’ясовується, що у «фольксвагені» везуть жінку до пологового будинку, в «опелі» поспішає до своїх пацієнтів стоматолог, а в «деу» сидить за кермом священик. Пасажири, як можуть, втішають їх. Та й у мене на зміну роздратуванню приходить щире співчуття. Особливо непокоїть «фольксваген». Жінці зовсім зле. Її чоловік – водій – з тривогою поглядає на пробку, якій не видно краю, на дружину, яка ось-ось…
А ми зиркаємо на стоматолога. Лікар усе-таки. Зуби – це, звичайно, не… Але дарма. Водієві «фольксвагена» цей варіант поки що не пропонуємо, хоча, з огляду на стабільність пробки, він стає все реальнішим. Священик багатозначно зауважує, що із хрещенням дитини не варто тягнути. І для чого він це сказав? Серед пасажирів знаходяться охочі стати кумами. Слово за водієм «фольксвагена» і його дружиною, яка… «Ні, ні, стан ще не критичний», – заспокоює всіх стоматолог, але гарячково згадує все можливе з пройденого в медичному університеті факультативного курсу акушерства.
Священик між іншим зазначає, що сьогодні день Євгена і Ореста. Чим не імена? Водієві «фольксвагена» імпонує впевненість святого отця, що в нього народиться син. На пробку він дивиться все рідше. Стоматолог готується.
Дружину водія «фольксвагена» пропонують перевести до салону нашого «Богдана». Пасажири його звільняють. Натомість туди заходять подружжя і новоспечений акушер. Священик, схоже, не має сумніву, що встигне здійснити обряд хрещення, і дає настанови кумам-волонтерам.
Про пробку забуто. Десь далеко попереду чути музику – певне, весільний кортеж ударив лихом об пробку і танцює.
Заслухавшись, пропускаю-таки момент народження нового громадянина Києва. Хоч би хрестини не пропустити. Що? Нарекли Орестом? І куди ви, отче, поспішаєте, їй-богу? Невже не знаєте, що у київській пробці ви встигнете ще й повінчати новонародженого?

Микола Євгенович Цивірко


20.01.2007   «Ательє» для священиків.




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.