Інтрига з «телеграфом»

Столична влада бере під опіку архітектурні пам’ятки

Журналістів на Хрещатику, 36 скликали дуже оперативно, якщо зважити, що резонансні події у Києві – зруйнування будівель, які територіально належали до Київської фортеці, на вулиці Рибальській, 24/16 – сталися у перших числах січня, а комісію з перевірки цих фактів за дорученням міського голови було створено вже перед Різдвом Христовим.

«Результати цієї перевірки попередні!» – наголошували в один голос учасники прес-конференції – заступник голови Київської міськдержадміністрації Віталій Журавський, в.о.заступника голови КМДА Володимир Головач (голова зазначеної комісії), головний науковий консультант, архітектор Віктор Вечерський, начальник відділу інспекції Державного контролю з охорони культурної спадщини Юрій Чуриков, начальник управління охорони культурної спадщини, підпорядкованого Мінкульту, Руслан Кухаренко.

Так, висновки попередні. Про це свідчили помітні й неозброєним оком розбіжності у трактуванні цілого ряду моментів справи.
Наскільки можна зрозуміти, і повноважних чиновників, і журналістський загал ввела в оману світлина 1994 року, на якій, крім двох складських будівель чи казарм, що не мають історичної цінності і за оцінками Державної служби, і Управління не належать до реєстру пам’яток національної ваги, можна розгледіти ще якусь споруду. І її дехто потрактував як пам’ятку архітектури ХІХ століття – «5-й телеграфний парк» (1875 рік). «Я знав, що десь тут, за адресою: вулиця Рибальська, 24/16, має бути ця будівля, – пояснив Руслан Кухаренко суперечності у своїх коментарях «по свіжих слідах» 17 січня 2007 року. – Тому, коли сталося руйнування сараїв-казарм, і я прибув на місце події, то й сам подумав, що під бульдозерну лопату потрапила пам’ятка. Але для того й було створено комісію, щоб розібратися, що й до чого. З’ясувалося, зокрема, що цієї загадкової споруди, принаймні у 2006 році, вже не було. Нині тут асфальтований майданчик, а до недавнього часу, як свідчать місцеві жителі, були приватні гаражі. А чи була споруда, зафіксована на фото 1994 року, «5-м телеграфним парком»? Ось фрагмент плану 1926 року, де показано круглу башту № 5 (ХІХ ст.) за адресою: вулиця Рибальська, 22, і зруйновані щойно сараї-казарми (вул.Рибальська, 24/16, не раніше 1904 року) цінності не являють. Хоч як крути цю схему, а «5-го телеграфного парку» (1875) на ній немає. Тобто вже 1926 року цей «телеграф» було зруйновано. Тоді що зафіксувала світлина 1994 року? Мабуть, якусь будівлю радянських часів, зліплену нашвидкуруч і потім так само знесену».
Інтрига з «телеграфом» дещо відсунула на задній план саме знесення сараїв-казарм Київської фортеці і  будівельні роботи, які там почало підприємство «Орга-Атлас» за угодою з фірмою «ЛВ-Холдинг». «Хоч припиняти будівництво вагомих підстав не було, – зазначив Віталій Журавський, – адже розпочалося воно на підставі рішень Київради і розпорядження КМДА, ми все-таки його зупинили. Квапитись тут нічого. Зрештою, знесення будівель, які хоч і не являли цінності, але були на території, прилеглій до круглої башти № 5, – пам’ятки національної ваги, схвилювало громадськість Києва, засоби масової інформації. Ми не можемо на це не зважати. А відтак, робота комісії триває».
«На сьогодні, – додав до цього голова комісії Володимир Головач, – ми вже маємо на руках достатньо документів, аби зробити деякі висновки. Це не тільки світлини, а й акти купівлі-продажу 2002 року, здійснені Міністерством оборони. Ми, як і київська громадськість, відчуваємо занепокоєння долею багатьох пам’яток. Не зовсім зрозумілим є механізм набуття і втрати тією чи тією пам’яткою свого статусу. Якщо, як стверджує директор державного історико-культурного заповідника «Київська фортеця» В’ячеслав Кулініч, зруйновані будівлі фактично є пам’ятками історії та архітектури, то чому нині немає офіційного підтвердження? Хіба це не привід докопатися до істини, а головне, унеможливити повторення акцій, пов’язаних із зазіханням на цілісність стародавніх споруд нашої столиці?».
Щоправда, один остаточний висновок комісії таки прозвучав. Стало зрозуміло, що попередня влада у Києві послабила контроль за станом пам’яток історії та культури у столиці. Досить сказати, що до останнього часу Державної служби з охорони культурної спадщини у Києві не було. Ці функції виконував маленький відділ при Головному управлінні культури і мистецтв. А управління з охорони культурної спадщини, очолюване Русланом Кухаренком, підпорядковувалось і підпорядковується Мінкультові України і достатніх повноважень не має.