Субсидійні будні

Вівторок, зазвичай, у відділах субсидій неприйомний день, тому я його і вибрала, щоб спокійно поспілкуватися з працівниками.

– Як тільки людям надійшли квитанції за комунальні послуги, охочих отримати субсидії значно побільшало, – розповідає головний спеціаліст відділу субсидій Подільського району, яка працює в жеку №709,  Олена Середа. – Така масовість дуже ускладнює нашу роботу. Але ми намагаємося оформити все якомога швидше. У неприйомні дні і навіть в обідню перерву надаємо консультації по телефону. Сприяє нашій роботі попередній запис черги. Людина може зателефонувати в районне управління на «гарячу лінію» і записатися на прийом. Мені щодня передають такі списки, які ми вивішуємо у жеку. Правда, пенсіонери, на жаль, не записуються. Вони вже багато років отримують субсидії і тому за звичкою створюють живу чергу.
Більшість киян ігнорують субсидії. Можливо, спрацьовує негативний досвід попередніх років, коли, вистоявши кількагодинну чергу, людина з’ясовувала: треба донести ще якогось нікчемного папірця, про наявність якого її забули повідомити працівники жеку. І змушена була знову маринуватись у черзі. Але, як запевнила мене Олена Данилівна, цього разу киянам такі незручності не загрожують, принаймні в жеку №709. По-перше, можна зателефонувати до спеціалістів відділу субсидій і спитати, чи маєш право на державну допомогу. По-друге, можна здати за чергою основний пакет документів, а якщо чогось забракне – донести поза чергою.
То чому ж проблему черг у жеках досі не вирішено, якщо так добре налагоджено роботу? На це запитання я знайшла відповідь у сусідньому жеку №708. Перше, що мене вразило, – величезний замок-колодка  на дверях відділу субсидії. Людина, яка завітає сюди в неприйомний, але все ж таки робочий день, жодної інформації про субсидії не отримає.
Десь із півгодини потинявшись з кабінету в кабінет, я нарешті з’ясувала в заступника начальника жеку, хто ж тут знавець субсидійних тонкощів – головний бухгалтер Наталія Кудрявцева. Але сама Наталія Федорівна рішуче спростувала таку рекомендацію від керівництва і спровадила мене… до вже згаданої колодки.
Що ж, і жеки, як люди: одні працюють, інші гуляють. Хоча тарифи правлять однакові.