Фортечний мур не перешкода

Директор державного історико-культурного заповідника «Київська фортеця» В’ячеслав Кулініч у дні новорічних свят був серйозно занепокоєний тим, як зробити надбанням гласності випадок вандалізму на вулиці Рибальській, а нині не встигає давати інтерв’ю і коментарі представникам різних засобів масової інформації Києва і України. Журналістів, ласих до сенсацій, зрозуміти неважко: далеко не щодня нищать пам’ятки історії та архітектури національного значення.

– Їх було аж три, – уточнює В’ячеслав Якович. – Одноповерховий «5-й телеграфний парк», двоповерхова казарма і також двоповерхове складське приміщення, яке колись використовували для зберігання ядер і гармат. Споруди були більш ніж капітальні – стіни подекуди понад метр завтовшки. І на стан будівель нарікань не було. А проблема полягає в тому, що вандали скористалися не тільки святами як «мертвим сезоном», а й, на превеликий жаль, уже традиційним невиконанням розпоряджень і доручень владної вертикалі. Причому це стосується всіх трьох гілок. І Верховна Рада (відповідна постанова), і президент (доручення) і Кабмін нібито все зробили для передання унікальних споруд на вулиці Рибальській заповідникові «Київська фортеця». Але ці постанови і доручення виконано не було. Будівлі зруйнували, стерли по суті з лиця землі, хоч дозвіл на це стосувався виключно сусідніх сараїв. Ті, хто керував цією «операцією», не замислились, що на знесення таких пам’яток мав би бути щонайменше дозвіл директора департаменту охорони культурної спадщини Мінкульту Миколи Кучерука, а цього посадовця навіть не поставили до відома. Свого часу, зокрема й на сторінках «Вечірнього Києва», я проводив ідею створення або, точніше, відновлення Київського кремля. Але ентузіазм окремих небайдужих зіткнувся з муром чиновницької твердолобості і позицією тимчасовця. Останній акт вандалізму ще віддалив нас від тих гарних задумів, а перед цивілізованою Європою ми постаємо, зрозуміло, у далеко не найкращому вигляді.