Енергочвари між Москвою та Мінськом

Енергетичний конфлікт між Росією та Білоруссю докотився й до Західної Європи. Припинення на білоруській території поставок російської нафти трубопроводом «Дружба» заторкнуло мало не пів-Європи.

Тиск у нафтопроводі «Дружба» став падати у ніч на понеділок. Стало очевидним, що по найдовшому нафтопроводу світу «чорне золото» до Польщі й Німеччини не надходить.
Проте навряд чи нинішній конфлікт виявився несподіванкою для Заходу, вважає політолог з Гельсінського інституту міжнародних відносин Аркадій Мошес. На його думку, слід було очікувати, що білоруська влада використовуватиме для захисту своїх економічних інтересів усі ті важелі, які тримає в руках, зокрема й нафтопроводи.
Німеччина покриває через нафтопровід «Дружба» п’яту частину своїх потреб у нафті. За даними міністерства економіки Німеччини, країна не відчуватиме наслідків від зупинення поставок російського енергоносія принаймні чотири місяці.
Припинення нафтових поставок трубопроводом «Дружба» заторкнуло й Україну. Утім, офіційного підтвердження цих фактів поки що немає.
Радник голови правління «Укртранснафти» Олександр Дикусаров заявив, що угода про збільшення обсягів транзиту російської нафти через Україну до 9 мільйонів тонн на рік виконується, і навіть тривають переговори щодо збільшення цих обсягів до 12 мільйонів тонн щороку. Дикусаров не виключив, що транзит буде збільшено в разі виникнення, як він сказав, «якихось надлишків російської нафти». Водночас він заперечив зв’язок між українсько-російськими переговорами та енергетичними суперечками Росії з Білоруссю. Натомість колишній заступник голови правління «Укртранснафти» Михайло Гончар в інтерв’ю «Німецькій хвилі» наголосив на тому, що угоди про збільшення транзиту мають умовний характер і мало чим відрізняються від угод трирічної давнини, які російські «Транснєфть» та «ТНК-ВР» виконували вельми довільно. За словами фахівця, в текстах нафтотранспортних угод міститься ціла низка двозначностей, а російська сторона послідовно висуває під час переговорів додаткові вимоги, які Гончар назвав «проблемними для української сторони».
Водночас західні експерти на тлі тривалого енергетичного конфлікту між Росією та Білоруссю розмірковують над тим, хто несе відповідальність за те, що відбувається.
Наслідки суперечки відчують на собі передусім нафтопереробні заводи в Польщі та Німеччині. Деякі з них вже заявили, що вимагатимуть компенсації за проблеми з виробництвом. Із політичної ж точки зору останні події можуть означити остаточне припинення дружньої риторики і планів на спільне майбутнє між Москвою та Мінськом.