Розкажу про улюблений фільм

Видання «Кіноромани: українські письменники про улюблені фільми» є результатом однойменного проекту, який проходив у лютому – травні цього року в київському Державному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса.

На зустрічах знані українські письменники представляли свої улюблені фільми. Ініціював проект кінознавець, керівник кіноклубу «Візуальна лабораторія» Станіслав Сукненко. «Переважна більшість письменників обрала улюблені фільми, а от Світлана Поваляєва навпаки: книга «Страх і ненависть у Лас-Вегасі» змінила життя, а фільм розчарував», – розповідає пан Станіслав. До книжки «Кіноромани...» увійшли оригінальні есеї письменників про той чи той фільм, а також тексти, створені на основі письменницьких виступів. Загалом це п’ятнадцять есеїв, автори яких – Марина та Сергій Дяченки, Світлана Поваляєва, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Марина Мєднікова, Лариса Денисенко, Євгенія Кононенко, Леонід Кононович, Марія Матіос, Любко Дереш, Марина Гримич, Андрій Курков, Леся Воронина, Ірен Роздобудько, Наталка Білоцерківець. Читачі можуть ознайомитися з письменницькими біографіями, належним фільмографічним та багатим іконографічним матеріалом, міркуваннями режисерів про власні картини. «Кіноромани» українських письменників ознайомлюють з фільмами таких майстрів, як Квентін Тарантіно, Сергій Параджанов, Джим Джармуш, Юрій Іллєнко, Федеріко Фелліні, Альфред Хічкок, Іван Миколайчук, П’єр Паоло Пазоліні, Френсіс Коппола та інших митців великого екрана. «У цілому проект складається із живих вечорів, які у минулому, книжки та DVD – три в одному, – резюмує Станіслав Сукненко. – Задумуючи проект, я мав на меті розповісти молодому поколінню про ті видатні кінотвори, яких воно не бачило».
Книга стала третім проектом нещодавно заснованого видавництва журналу «KINO-КОЛО». «Есеї письменників ніхто не редагував, вони увійшли до «Кінороманів...» у тому вигляді, як їх подавали автори», – каже Діана Клочко, якій належить укладання книги. Видання «свідомо чорно-біле». Деякі унікальні фото автори «Кінороманів...» відшукали в архіві кіностудії імені Олександра Довженка. «Формат книги незвичний для України, але для Європи – стандартний, – каже пані Діана. – Письменники зраділи, коли побачили видання: зазвичай вони важко говорять про улюблене, а тут цьому присвячено цілу книжку».