До наших кручеників сябрівська мочанка

Морозяним вечором особливо приємно було завітати до Інституту підготовки кадрів Міністерства промислової політики України. За вікном завірюха, а у теплому, затишному залі святково накриті столи з наїдками – аж очі розбігаються. Гостей, серед яких і журналісти, запросили посмакувати стравами національної кухні народів України. Доброзичливі господарі, чудова національна музика – все сприяло задушевній атмосфері.

Зберегти самобутність упродовж віків вдалося представникам 135 етносів, які живуть у Києві. У роки незалежності вони почали створювати національні асоціації, які відроджують свою культуру і звичаї та прищеплюють їх юним поколінням. Допомагає їм Управління у справах національностей та міграції КМДА. Оскільки гастрономічні смаки – найстійкіша  риса будь-якого народу, то вже вп’яте в столиці проводиться виставка-презентація кулінарних виробів. Цього разу в смачній презентації національних смаків було представлено страви 18 народностей.
Мені пощастило спробувати надзвичайно смачні українські крученики, білоруську мочанку (млинці з білим соусом та грибами) та дещо з татарських страв.
На стравах білоруської кухні добре знається Олексій Воронченко. З овочевих уподобань «лявонів» майбутній кухар назвав капусту, горох, моркву і, звичайно, картоплю, тобто бульбу, яка є королевою столу. У меню кожної білоруської господині чимало страв з картоплі, кожна з яких не схожа на іншу. Та найбільш їм смакують драники із м’ясом. А ще  запрошені білоруси зізналися, що дуже полюбляють омлет із салом.
Свою смакову небайдужість до українського народного продукту – сала – засвідчили татари, що трохи дивно для мусульман. Їхній представник Едуард Хорунший подивував присутніх, розповівши, що до святкового столу у них подають аж 220 страв.
З’ясувалося, що чи не для всіх народів є звичним за щиро накритим столом співати. Нашу «Несе Галя воду» співали великим інтернаціональним хором. Так розгомонілися, що й незчулися, коли на столах з’явився знаний узбецький плов та шашлик із баранини. А загалом, узбецька кухня унікальна тим, що для кожної пори року є свій раціон і режим харчування. Наприклад, взимку особливо поживними готують обідні страви, а навесні – сніданки. І обов’язково мало не до кожної страви додають найблагороднішу та найдорожчу узбецьку спецію – шафран.  
У приготуванні страв представникам національних товариств допомагали студенти, котрі вчаться на кухарів, а в обслуговуванні – слухачі курсів з підготовки барменів та офіціантів.
Після виставки-презентації кулінарні записнички українських ґаздинь поповнилися новими рецептами.

Наталя Осадча