Розвідка боєм. Акт другий

Восьмий Конгрес Федерації футболу країни, попри відсутність в його програмі звітно-виборчого дійства, очікувався з винятковим інтересом. Акредитацію для висвітлення діяльності форуму отримали півтори сотні журналістів. Їх виявилося навіть більше, ніж обраних футбольним людом повноправних делегатів!..

Пролог. Ажіотаж спричинили публічні висловлювання лідерів футбольного Донбасу. Президент «Шахтаря» Ринат Ахметов укотре порушив питання про «системний конфлікт інтересів», обумовлений причетністю президента національної федерації Григорія Суркіса до справ основного конкурента гірників – київського «Динамо». А Борис Колесников, голова Федерації футболу Донецької області, назвав родину Суркісів найбільшим злом українського футболу і наголосив на можливості імпічменту вже на грудневому всеукраїнському зібранні фахівців і функціонерів. «Артпідготовка», блискавично і в унісон проведена нардепами «від футболу», виявилася результативною: кінцівка першого кола національних турнірних перегонів опинилася в затінку специфічних публічних дискусій в засобах масової інформації. Про голи й очки говорили менше, ніж про сварку конкурентів і прогнозування можливого розвитку подій.
Удар у відповідь. Дивовижно, проте ні Колесников, обраний делегатом від Донецької обласної організації, ні Ахметов на конгрес не з’явилися. Промовчали і їх земляки-делегати. За винятком Равіля Сафіуліна: президент Професіональної футбольної ліги і найближчий футбольний помічник Ахметова в недалекому минулому назвав односторонню дискусію в Українському будинкові футболу «заздалегідь підготовленим фарсом». Однак аргументів не знайшов або не забажав їх оприлюднювати завчасно. А його претензії до футбольних арбітрів упевнено парирували інші виступаючі. Валерій Мирський: «Опускатися до обговорення суддівства – справа уболівальників найнижчого пошибу. На клубному чемпіонаті світу, що завершився в Японії минулого тижня, арбітри не призначили два очевидних пенальті в останніх матчах. Але ніхто не вимагав відставки Блаттера саме з цієї причини». Решта промовців, як сказав Сафіулін – «залізні» захисники президента, навели стільки прикладів успішної діяльності нинішньої футбольної влади (чого варті наголоси на восьмому місті «жовто-блакитних» у світі та «молодіжне» віце-чемпіонство в Європі!), що докори «донецьких» на цьому тлі сприймалися «причіпкою турнірного невдахи» – і не більше. Значно виваженішим виявився виступ голови профільного комітету Верховної Ради Миколи Томенка. Він закликав конкурентів, зважаючи насамперед на боротьбу за Євро-2012, не виносити сміття з хати, а сісти за стіл ділових перемовин.
Репетиція. Основною темою конгресу мав стати розгляд нової концепції розвитку дитячо-юнацького футболу в Україні. Але на перший план очікувано вийшло питання, якого в розданому пресі проекті порядку денного не було взагалі. «Справу Колесникова» зініціювали самі делегати. Можливо, це був попереджувальний удар. А може, й репетиція звітно-виборчого конгресу. Бо, по-перше, жодних оргвисновків (або бодай натяків на них) щодо голови Донецької федерації, який так і не з’явився серед колег, навіть не запропонували для обговорення. А по-друге, делегати, користуючись правом ініціативи, проголосували не тільки за резолюцію, що схвалює роботу виконкому на чолі з Григорієм Суркісом, а й за вотум довіри президентові. Майже одноголосно, до речі. Майже, бо в другому питанні сам Суркіс утримався від голосування. Найцікавіше, що підняв догори делегатський квиток і Равіль Сафіулін. Отже, спроби Донецька вплинути на розподіл сил у футбольному бомонді виявилися безрезультатними. Принаймні поки що.
Перспектива. Що буде далі, прогнозувати важко. Як-то кажуть: суцільні варіанти з інтересами. Найбільший, як на нас, веде не до війни, а до миру. Чи бодай до перемир’я. Сам Ахметов уже заявив, що посада президента федерації його не цікавить. Більше того, він може відкликати з ПФЛ і Сафіуліна. Звісно, за певних обставин. А це вже торги. Чого хоче Ахметов і що може зробити Суркіс, якщо погодиться на компроміс, здогадатися легко. Це створення на пострадянському просторі так званої об’єднаної прем’єр-ліги. Не виключено, що зацікавлені сторони, обмінявшись попереджувальними ударами і «відстоявши» свою честь таким способом, заспокояться в очікуванні лютневих перемовин в Ізраїлі  під час традиційного турніру за участю наших, ізраїльських і російських клубів. Од Суркіса-президента залежить насправді чимало. Ахметов дав йому зрозуміти, що в житті можливо все. Суркіс провів демонстрацію сили у відповідь. А далі – можливі варіанти.