Грузинський колорит в українських піснях

На презентацію дебютного альбому групи «Горгішелі», який має назву «Аморе», завітала навіть Руслана. Каже, особливо їй сподобалися автентичні вкраплення у рок-н-рольні пісні. У музиці групи поєднані елементи арт-року і фольку. В «Аморе» одинадцять композицій, дві з яких заспівані грузинською мовою, інші – українською. «Горгішелі» – це насамперед сестри-грузинки Етері і Тамара Горгішелі, які виросли у Львові. До складу «Горгішелі» також входить легендарний клавішник Олег «Джон» Сук – раніше він грав у «Мертвому Півні». Джон – друг Олександра Ксенофонтова, чоловіка і продюсера Руслани. Віднедавна Олександр також продюсує «Горгішелі».

– Досі живете у Львові?
Тамара:
– Так, але потрібно, звісно, перебиратися до Києва. Це стосується музикантів з усієї України, не тільки зі Львова. Дуже важко працювати у Києві, а жити в іншому місті.
– У Грузії часто буваєте? Яка там музика?
Тамара:
– Доволі часто – щороку по кілька разів. Там робиться багато якісної музики, але так склалося, що шоу-бізнес не на тому рівні, що в Україні. Тут вже працюють певні схеми. А у Грузії кожен сам собі допомагає, чим може, тулиться десь на радіостанціях...
– Чого більше у «Горгішелі» – українського чи грузинського?
Тамара:
– Однаково. Більше пісень українською мовою, але оскільки їх виконуємо ми – грузинки – то відчувається грузинський колорит. 
– У дитинстві багато сварилися?
Тамара:
– Сварки і тоді не затягувалися надовго, а зараз образа може тривати не більше п’яти хвилин. Стосунки у нас все кращі й кращі.
Етері:
– Улюблена гра дитинства – «акули». Ми її самі вигадали, грали у дворі. Тамара завжди була акулою, всіх зачіпала. Вже тоді відчувалося, що вона лідер.
– Іграшки з дитинства зберігаєте?
Етері:
– Основні залишили. Досі на дивані стоїть плюшевий слоник.