Йдіть у баню

У «Повісті минулих літ» написано про те, як дивувався апостол Андрій новгородським лазням: там і тіло очищалося, і дух гартувався.

Присутність у слов’янському побуті невеликого зрубу із гарячою парою, віником і милом доводить, що ми здавна цивілізована нація. Очищення від бруду наших душ, облич, будинків і вулиць – хіба це варварська ознака? Через те і королева Анна, дочка великого київського князя Ярослава Мудрого, приїхавши до Парижа, дивувалася тамтешній неохайності і ремствувала на сірість французького побуту.
У середні віки чума не раз викошувала західну Європу. А східну – лише зачіпала. І тільки в роки лихоліть, коли «невимитий» Степ навалювався на наші міста і села.
До речі, здебільшого наші предки парилися не в лазнях, а в печах. Звичайно, не в голландських. Залазили усередину і милися. Звідси і назва «лазня» – лазити. Про слов’янське миття-буття можна говорити нескінченно, а про французьке і англійське... Якби не хрестові походи, європейці ніколи не привчилися б мити руки перед їдою. За часів Шекспіра сери-пери витирали руки об голови своїх пажів. А від тричі блискучого і двічі чудового короля Людовика Сонця… тхнуло цапом. Для своїх величних моціонів він витрачав не більш як два літри води на добу. Про існування суботнього банно-прального дня середньовічний європеєць і не думав. І чистюль висміював як погрузлих у млості і розпусті стародавніх римлян. І звідки було тим французам знати, що зруйновані варварами терми називалися восьмим чудом світу? Про античне миття і філософствування нащадки войовничих германців не пам’ятали. Замість цього зберегли перекази про численні палацові перевороти, де банщики були якщо не душею, то руками змови. Опустить розслабленого вінценосця на дно басейну, а підняти «забуде». А потім «виведе на чисту воду» нового імператора.
Сучасні громадські лазні не такі гарні, як античні терми. Зате в них під час війни люди рятувалися від холоду. І не тільки зовнішнього. Саме запрошення на «масовий заплив» у нас сприймається як вищий ступінь довіри. Статистики стверджують – найвідвертіші розмови ведуть у поїздах і в лазнях. Але в лазнях – щиріші й сердечніші.