ТЕЦ-5 може обігріти Швецію

Столична ТЕЦ-5 святкує своє 35-річчя. Збудоване 1971 року, це підприємство й нині лишається найпотужнішим у Києві. Утім, фахівці запевняють, що ця теплоелектроцентраль найбільша й в Україні.

– Упродовж свого існування наше підприємство виробило 137 мільярдів кіловат-годин електроенергії, – каже заступник генерального директора «Київенерго» – директор  ТЕЦ-5 Михайло Терпило. – Щоб уявити, скільки це, достатньо сказати, що саме таку кількість електроенергії за рік використовують у Швеції. Компенсувати вироблене на нашому підприємстві тепло, що постачається киянам, поки що неможливо. Завдяки роботі ТЕЦ-5 гріється 28 відсотків мешканців столиці. Тож зайвий раз наголошувати на важливості роботи працівників цього підприємства потреби немає.
Устаткування, що змонтоване 35 років тому, і сьогодні залишається ефективним завдяки постійній співпраці з науковцями-теплоенергетиками. Удосконалення технології – постійний процес на підприємстві. Завдяки цьому коефіцієнт корисної дії спалюваного газу на ТЕЦ-5 сягнув позначки 70 відсотків. На багатьох аналогічних підприємствах ККД не більший за 30 відсотків. Однак, як запевняє директор підприємства, й це не межа. Вже розроблено технологію, що забезпечить 90 відсотків ККД. Випробувати її планують найближчим часом при реконструкції першого блоку. Саме того, що дав киянам перше тепло й електроенергію 1971 року.    
Серед нагальних проблем, якими керівництво опікується особливо прискіпливо,  окрім забезпечення виробництва сировиною, звісно, збереження кваліфікованого персоналу, адже на його підготовку витрачається чимало часу. Навіть тоді, коли новий співробітник має спеціалізовану вищу освіту. Для того, аби молодому фахівцеві стати досвідченим спеціалістом, потрібно близько семи років періодичного підвищення кваліфікації, дублювання досвідченіших колег та здачі теоретичних екзаменів. І лише після цього такій людині можуть довіряти, призначивши начальником зміни станції. Маючи таку кваліфікацію, можна отримувати зарплатню близько трьох тисяч гривень.
Утім, судячи з усього, така оплата не є конкурентоспроможною у цій сфері. Набувши певного досвіду, молоді фахівці дуже часто йдуть із підприємства. Що стосується першого нагального питання, то, як запевнив Михайло Терпило, до кінця 2006 року необхідним запасом сировини, тобто газу, підприємство забезпечене. У резерві є мазут, якого вистачить ще на один місяць.
Тож нині арифметика технології теплоелектроцентралі на перший погляд дуже проста: спалюють за рік один мільярд кубометрів газу, а натомість отримують три мільярди кіловат-годин електроенергії та 4 мільйони гігікалорій тепла. Поки що…