Чарівні скрипки Поклада

На дні народження композитора господинею, звичайно, була музика. До Національного палацу «Україна» на творчий вечір Ігоря Поклада, приурочений 65-річчю з дня народження і піввіку творчої діяльності, рясно зібралися шанувальники його багатющого пісенного таланту – бо ж для них його музика, його пісні, які давно переросли поняття «шлягер», сягнули класичності, а деякі й висот геніальності.

І у звичному – щемливо-ліричному – аранжуванні, й осучасненому, в жорстких ритмах, звучали пісні ювіляра у виконанні знаних і маловідомих вітчизняних співаків, але справжньою окрасою вечора, «діамантовим» дарунком неперевершеному мелодисту були дві чарівні скрипки в його концерті – Ніна Матвієнко й Тамара Гвердцителі.
Дві скрипки, дві птахи (до речі, про скрипки і птахів – найкращі Покладові пісні) вкотре шедеврально проспівали золоті зразки пісенної творчості Маестро. На такий рівень піднесли виконавську майстерність, що тисячам їхніх слухачів відтепер буде важко отримувати естетичну насолоду від інших естрадних концертів, бо навряд чи почують щось перевершеніше.
Ніна Матвієнко зробила заспів до Покладового пісенного ювілею, невимовно затуживши за дикими гусьми. На величезній сцені у «крилатій» сукні, вона й сама була, мов та птаха, що відстала від вирію, котру даремно питати про її любов – вона ж так виспівана!
Іншою птахою – сірою голубкою – була в «Україні» цариця пісні Тамара. Здавалося, годі й уявити кращого виконання  «Чарівної скрипки», ніж виспівували тугу нерозділеного кохання колись Ніна Матвієнко, пізніше Таїсія Повалій. Ні ж бо! У виконанні грузинської співачки «Чарівна скрипка» отримала нову пісенну перспективу.