Все робимо гуртом

З Катрусею Коротухою, її братом Вітею та мамою Тетяною Вікторівною я познайомилася на міському фестивалі родинної культури «Родовід», де вони представляли Печерський район. Їхній куточок привабив віночками із пшеничних колосків і маківок, а також гіркою медалей та дипломів. Ці нагороди Катруся ділить навпіл із Вітею, адже обоє вони займаються гірськими лижами і навіть брали участь у чемпіонатах України та Європи. А ще люблять театр, танці, ролики, плавання. І на все це у дітей вистачає часу. До того ж брат і сестра добре навчаються у школі. Вітя – у 9 класі, а Катруся – у 7-му.

– Ой, яка чудова дерев’яна ваза! – вихопилося в мене. – І чия це робота?
– Віктора, – пояснила дівчинка. – Він змайстрував її на уроці праці у школі й отримав за неї дванадцять балів. Вітя у нас все робить на «відмінно», навіть пилососить та миє посуд, – дзвінко засміялася.
– А хто ж йому ставить оцінку за хатню роботу, мабуть, що ти?
– Угадали. І мама з татом його хвалять. Цього літа він вперше пірнав з аквалангом на глибину 8 метрів. Уявляєте!
Складно уявити, але вірю своїй співрозмовниці. Власне, іншими діти і  бути не можуть, адже беруть приклад зі своїх батьків. Обоє вони – інженери, певна річ, сім’я не дуже заможна, але тут панують любов, злагода, порозуміння між батьками та  дітьми. «Ми все любимо робити гуртом», – зауважив Вітя. Ось чому Катруся така ж, як і її мама, рукодільниця і велика витівниця, а Вітя вже вміє керувати авто, мотоциклом – то таткова наука. Господар дому, тато, – на всі руки майстер: і машину відремонтує, і зіпсованому телевізорові, холодильнику дасть лад, і водопровідний кран  полагодить. Відверто кажучи, такий чоловік у сім’ї – знахідка, за ним  господиня, як за кам’яною стіною. Він же, як жартома сказала пані Тетяна, «несе у дім   мамонта, заробляє нам усім на цукерки». Отож мені не випало поспілкуватися з Олександром Григоровичем Коротухою – вочевидь, саме на полюванні був.
На родинне свято принесли дуже цікавий фотоальбом – літопис сімейного життя-буття.
– Це ми сім’єю збираємо гриби, – пояснює Катруся. – А це Вітя стільки риби у селі  насушив. Знаєте, який він у нас рибалка! Бувало, що й кількакілограмові коропи та щуки приносив додому. Він і колодязь допомагав копати – он, бачте, на знімку. Ця криниця з’явилася нещодавно на подвір’ї нашої бабусі Галі у селі  на Житомирщині. О, я тут дуже люблю бувати…
Катруся усе літо тут відпочиває, пасе сільську череду, адже у бабусі дві корови. До речі, дівчинка навчилася їх доїти, коли ще й до школи не ходила. Погодьтеся, нині далеко не кожна сільська дівчина вміє з дійницею підступити до корови. А коли приходить пора сінокосу, кияни Коротухи дружно беруть в руки коси, граблі – і гайда на сіножаті. Без них не садить і не копає родина картоплі. Вітя з Катрусею понад усе люблять зносити на купу гарбузи. О, вони родять на бабусиному городі щедро й величезні нівроку.
Діти дуже люблять театр і самі грають на виставах. Один з дипломів Катрусі – за перемогу у районному театральному конкурсі: дівчинці навіть доводилося виконувати хлопчачі ролі. А нещодавно тато навчив їх грати у теніс, і тепер брат з сестрою не розлучаються з ракетками, залюбки після уроків ходять на корти.
– Хто ж такі розкішні вінки сплів? – запитую Катрусю.
– Бабуся Галя. Вона вміє їх плести із різних квітів і навіть з часнику, цибулі та кукурудзи. Погляньте на це фото, бачте, який їжачок вмостився на моїх долонях. Він такий нахаба – запросто ходить у нашому саду, може красти груші? А ще ми маємо акваріум з рибками, з-поміж яких є золоті.
– Он чого у тебе стільки медалей та дипломів! – спохватилася я. – Це ж, очевидно, золота рибка виконує усі твої бажання.
– Дівчинка у відповідь дзвінко засміялася. На жаль, нашу розмову довелося перервати, бо Коротухи мали виходити на сцену, щоб розповісти про свою родину – славну, дружну, працьовиту, веселу. Щасливі батьки та діти, коли у їхньому домі панує любов.