Якщо падати, то лицем у багнюку
«ДИНАМО» (Київ, Україна) – «РЕАЛ» (Мадрид, Іспанія) – 2:2 (Шацьких, 13, 27 – Рональдо, 86, 88, пн). Шовковський, Маркович, Родольфу (Мандзюк, 34), Родригу, Несмачний, Гусєв, Юссуф, Михалик, Белькевич, Милевський (Ротань, 85), Шацьких – Лопес, Сальгадо, Мехія, Торрес, Роберто Карлос, Ньєто (Борха, 74), М.Діарра, де ла Ред (Хаві Гарсія, 70), Бекхем, Рональдо, Кассано. Арбітр Райлі (Англія). 21100 глядачів.
До гри. Матч опинився в епіцентрі загальної уваги з двох причин. По-перше, приїхав «Реал», а він цікавий за будь-яких обставин і в будь-якому складі. А по-друге, «Динамо» вигравало бодай одного разу в кожному з євролігових виступів у попередні роки. Нинішній сезон міг стати винятком із приємного правила. Реакцію керівництва на такий підсумок єврокампанії передбачити не важко: Суркіс-молодший уже оголосив про кардинальні зміни в клубі. Щоб не потрапити під караючий батіг, тренери та футболісти мали піти з авансцени красиво і пом’якшити можливі наслідки кадрової чистки.
Гра. Можливості виграти були цілком реальними: іспанці задіяли в основному складі чотирьох юніорів, а з очевидних «стартовиків» – одного Діарра. Не дивно, що господарі швидко підпорядкували ігровий процес виключно під свій контроль і вже в середині першого тайму забезпечили комфортну перевагу в рахунку. Спочатку Шацьких по-хокейному переправив у сітку м’яча після подачі Белькевича. А потім він же, вигравши спринтерський забіг у Мехії та Торреса, з другої спроби і з допомогою рикошету переграв Лопеса. І надалі ініціативою та територією володіли «блакитно-білі». Гості бігали хіба що підтюпцем і з очевидним бажанням не замерзнути остаточно. Можливо, матч так і «приплив» би до тихої гавані. Тим паче, що нічого проти цього не мали ні «королі», ні глядачі на трибунах, які, на відміну від попередніх єврозмагань, не підганяли динамівців у наступ. Шкода, проте забажали цього й самі футболісти з Києва. Вони «зупинилися» і почали демонструвати трюки з м’ячем. А мадридці, тонко відчувши, що суперника «понесло», буквально під завісу матчу – без особливої натуги і без жодних потрясінь – відновили рівновагу в рахунку. Найдивовижніше, що стрілецьким дублем відзначився бразилець Рональдо, якому взагалі було важко носити на полі зовсім не спортивний живіт.
Після гри. Динамівців провели в роздягальню свистом і прості глядачі, і навіть дехто з особливого бомонду. Тим часом керівники й головні акціонери клубу отримали максимум інформації не стільки для роздумів, скільки для висновків. Звісно, вирішувати їм, а не симпатикам. Оскільки «Динамо», як відомо, уже давно не має статусу народної команди. Навіть символічного. Хоча вболівають українці за нього, як і раніше, щиро та безкорисливо. Тому цьогорічні результати – дві нічиї та жодної перемоги в євролігових перегонах, що стало історичним антирекордом, – сприйняті масами як ганьба і ніщо інше. Засилля чужинців, яким абсолютно байдуже до справжньої долі нашого футболу, свою чорну справу вже зробило. Ми – статисти на міжнародній арені, і це найприкріший висновок із нічиєї з напіврезервним складом іспанського «Реала».