Двісті орхідей на підвіконні
Із Богданом Синьком, ландшафтним дизайнером, познайомилася минулого літа, коли на Інтернаціональній площі в Києві висаджували пальми. А довкола них – не просто клумби, а оригінальні композиції із різних квітів, що увібрали барви всього квітучого світу. Той дивовижний квітковий килим виткав молодий чоловік – культоролог, який про квіти знає стільки, як, може, не кожен ботанік. Тож запросила його у гості до «Вечірки» на філіжанку кави.
Чарівна квітка із пилинки
– Пане Богдане, ваша гуманітарна освіта має щось спільне із квітами, ландшафтним дизайном?
– Має, тому що будь-який ландшафт – це фактично живопис, створений засобами оточуючого середовища. Тобто, це живий світ, інертні матеріали, за допомогою чого ми створюємо естетично направлений витвір. Паркове мистецтво у всіх культурах посідало далеко не останнє місце після архітектури.
– Що підштовхнуло вас займатися таким мистецтвом?
– Природа, квіти, у які я закоханий змалку, маю, наприклад, колекцію мініатюрних орхідей, що нараховує більше 200 видів.
– І де ж ви це диво розмістили?
– У звичайній «хрущовці» на Сирці, у теплиці на підвіконні. Окремі дуже мініатюрні – завбільшки з ніготь великого пальця.
– А чому саме орхідеї заполонили ваше серце?
– Це від мами. 1983 року ми з нею поїхали до Москви, де на пташиному ринку я вперше побачив орхідеї. У Києві тоді про них тільки чули. Ми привезли додому три вазони. Лише одна квітка розцвіла, інші загинули. Ось тоді я почав шукати літературу про ці прекрасні рослини, яких в Україні зараз майже 40 видів. На жаль, ті, які ростуть у природі, нині на межі вимирання. Багато видів орхідей живуть у симбіозі із специфічним грибом, який забезпечує рослину поживними речовинами, а квітка у відповідь постачає йому азотисті сполучки.
– Яким чином розмножуються орхідеї?
– Одна рослина продукує до мільйона насінин, але вони дуже дрібні, невидимі. Науковці, які розглянули ці пилинки під мікроскопом, дійшли висновку, що з 1 мільйона насінин доживають до зрілого віку і проростають квіткою лише десять.
– За яким принципом ви збираєте свою колекцію?
– За морфологічними ознаками, за тим, як ці рослини переносять умови міської квартири. Скажімо, маю «дубові» види, які живучіші від кактуса і можуть обходитися без води два місяці, оскільки у них товсте листя, м’ясисті бульбахи, де й зберігається волога.
Краще не долити,
аніж перелити
– Розкажіть, будь ласка, як
доглядати за такими тендітними квітами?
– Якоїсь однієї рекомендації не існує, бо у світі – мільйон сортів орхідей і кожен потребує особливого догляду. Кияни найбільше знають ті, що привозять до нас із Голландії. Орхідеї-метелики (філіпсиси), з м’ясистим листям. Їм потрібне яскраво помірне світло і тепло упродовж року. Поливати їх слід один раз на тиждень, найкраще – зануривши увесь горщик на 5 хвилин у воду кімнатної температури. Квіти обприскувати також треба теплою водою. Улітку, у період росту, можна підживлювати спеціальними рідкими добривами. Є вид орхідей, які не люблять тепло. Це – зозулині або Венерині черевички, мільтоніопсиси, онцидіуми, вульстекіари – страшні назви, які ще не мають народних відповідників. Їх можна навіть узимку залишати на заскленій лоджії, де температура +12о – +15оС. Ці види люблять теж яскраво помірне світло. Поливати їх слід рідше. Загалом узимку для будь-яких квітів краще «не долити, аніж перелити», бо тропічні рослини бояться холоду та мокроти.
– Що слід знати при догляді за домашніми рослинами?
– У похмурі дні кімнатним рослинам потрібно максимум світла, бо без нього їхнє листя блідне. Кактуси узимку можна не поливати. А щоб вони добре цвіли, мали красиву природну форму, їх варто зберігати у прохолодному місці. Більшість кактусів, за винятком різдв’яника, гусячих лапок, потребують низької температури і максимуму поливу.
– Які квіти, окрім орхідей, є ще у вашому домі? Їх, напевно, багато?
– Дуже багато, але скільки не скажу, бо не рахував. Квіти для мене – як монети для нумізмата чи марки для філателіста.
– Що ви придбали, скажімо, нещодавно?
– Чорний бамбук, про який давно мріяв.
– А які квіти загалом нині в моді?
– Колись наймоднішим був фікус, бо інших просто не мали. Нині фікус також популярний, особливо його різновид бенжамін – з дрібним листям, схожим на березове. Привабливі для ока квітучі – азалія та камелія, але вони потребують особливого догляду, тому їх часто беруть як одноразовий букет. У квартирі, в офісі знаходять собі місце драцени, орхідеї, монстери. Дехто скаржиться на те, що купив вазон, а він через певний час зачах. Певна річ, адже його поставили у кутку біля батареї чи під кондиціонером. Інколи у людей ставлення до кімнатних квітів, як до меблів.
Яка резиденція без голубої ялини
– А тепер повернімося до ландшафтного дизайну. Що найчастіше воліють бачити біля своїх палаців багаті українці?
– Не можна уявити заміської резиденції без зеленого газона і голубої (як я її називаю – мавзолейної) ялини. Особисто я не люблю її через певні аналогії, хоча це дерево красиве, пухнасте, живучіше у порівнянні з іншими.
– І, напевно, дороге?
– Дуже. Наші круті українці до того ж хочуть мати на своєму подвір’ї не маленьку ялиночку, а одразу таку, щоб у небо верхівкою впиралася. Це ж стосується й інших дерев: якщо вкладати гроші, то не в саджанці. Такі люди не розмінюються на якийсь дріб’язок, їх тішить усе велике, монументальне: якщо пальма, то щоб до стелі, а якщо дуб, то щоб із котом і ланцюгом… золотим.
– А наш національний символ – червону калину – часто замовляють?
– Інколи, і переважно люди з іншою свідомістю, іншими життєвими цінностями.
– Над чимось зараз працюєте?
– У Кончі-Заспі почали проект з нуля. Там лиш намивають пісок, а через півроку на голому місці має бути квітучий сад. Сосни, які досі росли, збережемо, якщо вони у гарному стані. Висадимо дерева, зробимо водний каскад з валунами, розіб’ємо кілька клумб…
– А дерева висаджуватимете взимку?
– Так, бо мерзла земля краще тримається біля коріння, до того ж ми садимо великі дерева за допомогою крана, навантажувача, а не лопати. Будуть і фруктові дерева біля цього дому – яблуні, вишні, сливи. Ми будуємо свій проект, виходячи із стилю самого будинку, який, як одяг, визначає смаки та вподобання господаря. Інколи доводиться його переконувати, щоб внести певні зміни, посилаючись на закони краси та доцільності.
– Який дизайн ви хотіли б мати біля свого дому?
– Мій заміський дім – скромна дача, але там є багато квітів, дерев, нещодавно посадив хвойні. Старий сад потребує особливого корегування. Скажу так, свій найкращий проект я ще не зробив. Можливо, втілю його на власній дачі, принаймні, хотілося б.
– Що ж, мрії існують, щоб здійснюватися. Дякую за цікаву розмову.