У найдовшій із черг
Як уже повідомлялося, у столиці завершено інвентаризацію квартирних черг. Понад 18 тисяч киян, які не мали законних підстав стояти на обліку для отримання житла, помітно прискорили можливість його отримання тими, хто справді потребує поліпшення житлових умов.
Інколи для того, щоб почуватися щасливою, людині потрібно дуже мало. Скажімо, щоб похвалив начальник на роботі чи дитина потішила хорошою оцінкою у щоденнику. А буває, що того самого щастя люди чекають не день, не два, а роками, стоять за ним навіть у черзі. Маю на увазі чергу на одержання житла. У столиці, як і по всій Україні, їй не видно кінця. І хоч уже цього року міська влада встигла порадувати багатьох киян ордерами на квартиру, тих, хто має підстави для отримання житла ще багато. Візьмемо Шевченківський район міста. Згідно із розпорядженням КМДА від 29.03.2006 р. «Про розподіл загальної житлової площі у житлових будинках на 2006 рік» району заплановано передати 3750 кв. м загальної житлової площі. фактично вже одержали 1174 кв.м. Деяким пільговикам узагалі нічого не перепало. Наприклад, інвалідам війни та сім’ям загиблих. На загальну чергу припав лише 91 кв. м житла (планувалося 330).
Нинішнього року в районі житлові умови поліпшили 55 сімей, які перебували на квартобліку: тринадцять багатодітних родин, п’ять – хворі на туберкульоз, чотири офіцери, двоє інвалідів війни (за планом минулого року), дев’ять дітей-сиріт, шість чорнобильців, одинадцять пільговиків та п’ять сімей із загальної черги. «Це багато чи мало у порівнянні з минулим роком?» – адресую своє запитання заступникові начальника районного відділу управління обліку та розподілу житла Сергієві Сербіну. «Майже так само, як торік, – каже він. – І план мали однаковий. Місяць тому десять родин отримали ордери на квартири, на жаль, не можу конкретно їх назвати, бо вже справи їхні в архіві».
– А хто ось-ось має стати таким щасливчиком, так би мовити, вже на порозі власної квартири?
– Готуємо зараз документи інваліда з дитинства Юлії Бойко, – далі пояснює. – Загалом, вона у пільговій черзі інвалідів із захворюванням тазових органів четверта, але її попередник, наприклад Джулай, претендує на однокімнатну квартиру, а ця жінка – на двокімнатну. До того ж вона пересувається у візку, а незабаром здають спеціальний будинок по вулиці Драгоманова, де передбачені всі зручності для мешканців у візках: пандуси, широкі двері.
– Скільки київських родин нині перебуває у вас на квартобліку?
– На 1 січня цього року – 13028, з них 4507 – першочерговики, 1173 – позачерговики і 7348 – загальна черга. Зараховано на квартоблік 356 родин, але чимало й знято.
– На якій підставі знімали?
– Проведено інвентаризацію всіх облікових справ і з’ясувалося, що хтось виїхав із Києва або переїхав жити в інший район, купив квартиру. Внаслідок проведення інвентаризації справ черговиків підготовлено розпорядження про зняття з квартирного обліку 1660 родин. Підлягають додатково ще зняттю після перевірки 956 родин.
– Скажімо, киянка Глуха вже кілька разів відмовлялася від запропонованих їй квартир. Живе вона у центрі і нікого до себе у квартиру не впускає, співробітники управління квартобліку говорять із нею через зачинені двері. Є й такі черговики, які з’являються один раз і далі нічого не роблять, щоб підтвердити документально своє право на отримання житла. Чимало проблем у відвідувачів цієї установи із приватизацією свого помешкання. Одне слово, під дверима різних кабінетів черги, й у кожного своє питання, своя надія.
Олег сподівається, що скорочення черги після ревізії наблизить його до омріяної квартири.
Він прийшов із дружиною і маленьким сином, який має вроджену ваду серця. Молода сім’я мешкає у гуртожитку на 17 кв. м, 12 років стоять у черзі на отримання житла.
Людмила Володимирівна Коломієць стоїть у черзі на житло з 1993 року. Має дві кімнати, де вона, її мама – ветеран війни і троє діток-сиріт, якими вона опікується. «Зараз 140-а, а два роки тому була сьомою, – розповідає. – Та коли об’єднували райони, черга розширилася, і я опинилася під №141. За рік черга посунулася вперед на одну родину. Кому я лише не писала: і президентові, і меру, а відповідь одна – чекайте. Чекаю і сподіваюся».
А ось Юрій Васильович Гайдай – у передчутті радості, але дуже затяжному. Ще торік на День незалежності його порадували на роботі тим, що незабаром отримає квартиру, на яку чекав 26 років. Немолодий уже чоловік мешкає в гуртожитку. Вісім місяців чекав, коли йому вручать документ на нове помешкання.
– Вже маю на руках усі документи, щоб в’їхати у новий дім, – розповідає, – але дому, як такого, ще немає. Моя квартира буде за адресою вулиця Ломоносова, 52-а, кв. 23, 6-й поверх. Навесні там був, на місці будинку лише котлован, а здати його мають, як указано на стенді біля будівництва, у липні наступного року. Мені залишається лише чекати.
Надія помирає останньою. Її і не втрачають ті, хто стоїть у черзі за омріяним щастям – власною квартирою.