Град Михайлів матиме Гімн
Розповідають, за радянських часів довго не вдавалося створити пристойної пісні про Ленінград. Тоді вождь усіх часів і народів запросив до себе цвіт літератури і музики та висловив відповідне «побажання». Невдовзі світ почув те, чим сміливо можна пишатися й нині: «Город над древней Невой / Город нашей славы трудовой / Слушай, Ленинград (Чому б не Петербург?), я тебе спою/ Задушевную песню свою…»
Не минуло й чотирьох років із дня затвердження Статуту міста Києва, як ми, кияни, спохопилися: крім чинних Герба і Прапора, столиця повинна мати й Гімн. Так побачило світ рішення Київської міської ради від 28 вересня цього року за № 15/72 «Про проведення конкурсу на написання проекту Гімну (музики та слова) міста Києва». Цю важливу справу доручили Головному управлінню культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації. Проект-переможець має бути внесено на розгляд сесії Київради до 1 травня 2007 року. Воно й зрозуміло: День міста київській громаді хотілося б відзначити вже з Гімном.
Нині за участю працівників Головного управління культури і мистецтв КМДА і представників Спілки письменників України, Спілки композиторів України і Національної всеукраїнської Музичної спілки триває розробка Положення, умов конкурсу, складу журі тощо. Річ зрозуміла. Та виникає природне занепокоєння: чи не замало часу? Чи не стане поспіхом проведений конкурс причиною того, що Гімн Києва, м’яко кажучи, не відповідатиме вимогам жанру?
Тож цілком доцільно, на нашу думку, розпочати розмову про майбутній Гімн ще до офіційного оголошення конкурсу. Яким він має бути? Чи є в нас нині творчі сили, здатні виконати це доручення столичної громади (не Сталіна, слава Богу!), щоб киянинові не доводилося червоніти за музику і вірш головної пісні міста?
– Києву свого часу пощастило більше, ніж Ленінградові, – почав розмову знаний у столиці музикознавець, кандидат мистецтвознавства Степан Лісецький, до речі, автор «Вечірнього Києва», – досить згадати пісні на музику Ігоря Шамо, Платона Майбороди. Дуже талановиті твори, які стали істинно народними, улюбленими – чимось значно більшим, ніж просто хіти. І все ж ідеться про інше. Ліризм і задушевність у Гімні мусять потіснитися і дати місце урочистості і піднесеності. Не лише у вірші, а й у музиці ми відчуємо всю героїчну історію міста, його майбутнє. Це неодмінно буде дуже світла мелодія, сповнена широкого дихання, простору. Композиція Гімну не виключає заспіву, який може мати оповідний, речитативний характер. Отже, критерії, за якими журі визначатиме переможця у конкурсі, відомі. Серед українських композиторів, які тяжіють у своїй творчості до відповідного жанру, назвав би Володимира Павліковського, Миколу Каландьонка. Останній має в доробку пісні про Суми і Корсунь-Шевченківський. Це знову-таки не гімни міст, але певні ознаки урочистості, піднесеності в них, безумовно, є. Отже, не здивуюсь, побачивши серед конкурсантів ці імена.
Але хто сказав, що переможе неодмінно проект маститих митців – композитора і поета? Цілком можливо, що конкурс, який, сподіваємось, незабаром оголосять, явить справжню мистецьку сенсацію, відкриє в Україні, Києві нові, нікому не відомі таланти. Наша стародавня столиця, погодьмося, того варта.
А від себе додам ось яке побажання. Менш ніж за тиждень – 21 листопада – Київ відзначатиме своє храмове свято – День архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних. Собор божественного покровителя столиці України на зламі двох тисячоліть відновлено, знайшов архангел відображення й у Гербі міста. Гадаю, що й у Гімні Києва без нього не обійтися і що навряд чи хто-небудь із конкурсантів це аргументовано заперечить. А от як цю просту, але вагому ідею втілити в життя засобами поетичного слова і музики – й покаже конкурс.