Ромео і Джульєтта живі…
Театральний сезон 2005 – 2006 року приніс у культуру України справжній бум... шекспірівської п’єси «Ромео і Джульєтта», яка нині йде у семи інтерпретаціях – у Театрі імені Івана Франка, Театрі драми і комедії на Лівому березі, Театрі юного глядача на Липках. Ще українсько-німецький проект у Театрі російської драми імені Лесі Українки та в інших постановках.
Віталій Малахов – художній керівник та режисер Театру на Подолі не пішов проти «мистецької течії», хоча...
Постановка «Осінь у Вероні, або Правдива історія Ромео і Джульєтти» за п’єсою сучасного українського драматурга Анатолія Крима дає змогу глядачеві сприйняти героїв відомої шекспірівської трагедії усупереч стереотипам сучасно та незаангажовано, водночас занурившись у цілковиту «шекспіріану», пройняту численними цитатами з текстів англійського драматурга.
Як тільки театрали потрапляють до глядацької зали, перед ними відбувається дія, що є специфічною інтригою режисера: чи то актори готуються до початку вистави, чи дійство вже почалось. Виявляється: все, що відбуватиметься протягом сценічної історії об’єднане єдиним простором дивного будинку, який є і музеєм у Вероні, що ілюструє усе життя героїв славетної трагедії. Той будинок є і... помешканням справжніх Ромео та Джульєтти (у ролях – Софія Письман та Володимир Кузнєцов), котрі залишилися живі, хоч і постаріли. Й усе життя вони змушені, незважаючи на сварки та непорозуміння, удавати з себе колишніх слуг своїх трагічно загиблих господарів, аби зберегти таємничість та мистецьку сутність Верони. Окрім того, всю цю брехню «оберігає» герцог Верони, якому туристичний сезон, під час якого люди з усієї Європи, а особливо англійці, їдуть, аби «доторкнутися» до славетного та печального кохання юних веронців, приносить чимало грошенят. Що вдієш, як-то кажуть, – бізнес!
Композиційно виставу можна поділити на дві умовні частини: перша – має більш комічний, навіть іронічний характер. Саме тут багато перегуків з відомими шекспірівськими текстами – щось від Григорія Горіна, котрий міг так вишукано організовувати текстові пасажі й цитування відомих рядків. Такі літературні вкраплення є критикою культурних стереотипів: туристи, навідавшись до помешкання Ромео і Джульєтти, з удаваним романтизмом роздивляються славетний балкон, де відбулось освідчення в коханні юних веронців, і портрет Джульєтти, і листи, які, до речі, з неабиякою долею сентиментів писала до себе справжня Джульєтта від імені свого Ромео. Лише на склепі, де покоїться прах закоханих, висить табличка «Ремонт», адже герої – живі.
Гості фотографуються зі священиком, із вуст якого Шекспір і записав історію юних, як із місцевим реліктом, подібно до єгипетських пірамід чи паризької Ейфелевої вежі. До речі, як і в багатьох шекспірівських інтерпретаціях, святий отець у цій історії відіграє вирішальну роль.
Серед прихильників шекспірівської трагедії – юнак-романтик, який мріє знайти дівчину, подібну до Джульєтти, і, врешті-решт, знаходить її в образі дочки Ромео та Джульєтти – Юлії.
Герцог же роздає закордонним гостям свої візитівки, що є сатирою, спрямованою на тлумачення культурних цінностей, які іноді сприймаються не на духовному, а на суто візуальному, антуражному рівні. І не даремно у виставі звучить філософський вислів, що може сприйматися як смисловий лейтмотив: «Навіщо прикрашати життя?.. Адже за зовнішнім антуражем ми втрачаємо сутність».
Друга частина – лірична, філософська і зворушлива. Саме ця дія виправдовує жанр вистави – трагікомедія. Виявляється, Ромео і Джульєтта по-справжньому кохали одне одного, лише не вміли й не мали часу за побутовими та бізнесовими клопотами пояснити це. Проте фатальним стало те, що вони повторили долю шекспірівських героїв, а, отже, великий англієць у цій новій історії «зіграв роль» провокатора і пророка. Останні монологи головних героїв сприймаються настільки сентиментально, що атмосфера сценічного дійства переходить у зовсім іншу смислову й філософську площину.
Проте пам’ять про великих закоханих у Вероні залишається, а її ангелом-охоронцем стає нова Джульєтта – їхня дочка Юлія (у ролі – Олена Свірська), котра продовжить велику веронську справу – культивувати місто кохання, вірності, краси та шекспірівських героїв.