Потрібна угода з власником

Олександр Чекмишев,  голова комітету «Рівність можливостей»

Моя думка дуже проста, і склалася вона з багаторічного досвіду журналістики. Я глибоко переконаний, що незалежно від форми власності (чи це приватний ЗМІ, чи комунальний або державний) він, передусім, залишається засобом масової інформації. А не чиїмсь рупором, голосом власника, бойовим листком або засобом для пропаганди чи PR.

Щоб закріпити це на практиці, а не на словах, необхідно не так і багато, всього лише скористатися досвідом цивілізованих держав світу і укласти угоду про засади редакційної політики. Підписують її три сторони: представник засновника (незалежно від форми власності), менеджмент (керівники телеканалу, радіостанції чи газети) і представники журналістського колективу. Такий договір ґрунтується на сучасних професійних і етичних стандартах журналістики – правилах, які роблять цю професію відмінною від PR чи реклами. Звичайно, професії останніх також корисні, але вони не мають нічого спільного із журналістикою.

Така угода гарантує, що професійних стандартів, на основі яких вона укладена, будуть дотримуватися всі три сторони. Засновник не зможе втрутитися і сказати редакторові чи журналісту, як і що їм писати. Редактор не зможе натиснути на журналіста. А журналіст у свою чергу не підставить редактора і замовника і не надрукує в мас-медіа замовлений зі сторони матеріал. Таким чином, усім гарантовано повний комплекс захищеності.

Найуразливішими  щодо тиску є саме комунальні ЗМІ. На жаль, не всі вони встигли вчасно скористатися сприятливою політичною ситуацією в Україні й підписати угоди з органами влади. Оптимальним варіантом для них нині буде добитися нормальних правил гри та дотримання сучасних професійних стандартів.