«Жовто-блакитні». Спроба четверта

Сьогодні в Європі відбудуться останні цього року матчі континентального відбору. Наша національна команда в них не задіяна. Зате є нагода підбити проміжні підсумки і визначитися з перспективою.

Розгін. Україна футбольна виступила згідно з очікуваннями. Планову поразку в Італії вітчизняні «збірники» підсолодили переконливою перемогою над авторитетними шотландцями, котрі приїжджали на береги Дніпра в статусі одноосібного лідера. В обох успішних поєдинках українці виявили не тільки ігрову майстерність, а й неабиякий характер. Підопічні Блохіна здобули вольову перемогу над збірною Грузії, поступаючись опонентові по ходу гри. А шотландців – буквально дотиснули під завісу суперництва, продемонструвавши виняткову злагодженість групового маневру. Після тієї зустрічі навіть незалежні експерти висловилися категорично: в Україні насправді є конкуренто-спроможна національна дружина.

Види на фініш. Однак і тепер наші шанси на місце в призовому дуеті розцінюються не дуже високо. Правда, потенційно ми залишаємося лідерами групових перегонів разом із французами та шотландцями: саме це тріо втратило найменше турнірних очок – по три. Але невдача в Італії стала для команди подвійним тягарем. По-перше, «жовто-блакитні» пригальмували на старті, що вельми небажано зі стратегічних міркувань. А по-друге, осічка в Римі сприяла реанімації турнірних перспектив Італії. Якби українці не програли цього матчу, то чинні чемпіони  світу обернулися б на статистів у відбірковому турнірі. Тим паче, що позитивний результат на гостинах в Італії чимось фантастичним не був. Італійці, з новим тренером і з гіркими наслідками світового тріумфу, мали незбалансований вигляд і не змогли дати ради навіть в домашній зустрічі з литовцями. Проте Україна на бій в Римі не наважилася, «поставивши» на київський матч з шотландцями. Відтак наші надії пов’язані не лише зі своїми успіхами, а й з обов’язковими втратами фаворитів. Італія може спіткнутися на Шотландії, а Франція – в Італії. Однак немає гарантій, що й Україна вийде цілою з турнірної колотнечі.

Дванадцятирічні потуги. Нинішній чемпіонат Європи – четвертий для національної команди України. Історична прем’єра припала на вересень 1994 року і принесла гіркі розчарування – 0:2 від Литви в Києві. Наступні потуги довжиною в дванадцять років і тридцять офіційних матчів особливої втіхи також не примножили. Відбір на Євро-1996 ми завершили лише четвертими в групі. А за вісім років – фінішували в єврокваліфікації третіми. Най-ближчими до заповітної мети українці були в євровідборі до Бенілюксу. Посівши в групових перегонах друге місце, Сабо з командою пробився до плей-оф. Але в стиковому двобої зі Словенією «жовто-блакитним» забракло талану – 1:2 і 1:1. Нині команді Блохіна прогнозують затяту боротьбу з Шотландією за третє місце в єврогрупі. Хоча й не виключено, що футбольні віщуни знову осоромляться. Бо Україна ще не втратила так званих «своїх» очок. А в італійців і французів осічки непередбачуваного характеру вже були.