Без єдиного медичного простору не обійтися
Запрошеним на розширену колегію Головного управління охорони здоров’я столиці його очільниця Людмила Качурова запропонувала уже обговорену комісіями Київради з питань охорони здоров’я та бюджету концепцію оптимізації управління та фінансування системи охорони здоров’я.
Багато в чому Людмила Вікторівна мала рацію. Подвійність підпорядкування лікарень та поліклінік, на її думку, перешкоджає впровадженню ГУОЗом розумних і доцільних рішень. Порушуються Основи законодавства України про охорону здоров’я щодо вільного вибору пацієнтом лікувальної установи та лікаря (38 стаття), бо пацієнти «прив’язані» до району обслуговування та дільниці. Ну, щодо дільниці питання вирішити можна: взяти рецепт на ліки у не дуже грамотного та чуйного терапевта і піти порадитися з досвідченішим. А от стаціонар… У буквальному розумінні слова можна вмерти в лікарні, де допомогти як слід не можуть, і вблагати про порятунок у лікарні іншого району неможливо. Це – із власного сумного досвіду: нема у нас єдиного медичного простору.
Апелювала Людмила Качурова й до переконливих економічних показників на користь вертикального підпорядкування лікувальних закладів. У різних районах столиці кияни мають неоднаковий доступ до медичних послуг, і фінансуються ці послуги неоднаково – від 123 до 241 гривні. Ну, цей показник усе одно «паперовий», бо до лікарні мого району донедавна треба було нести власну постіль, навіть якщо тебе привезла чи принесла «швидка», а за видалення болючого зуба пенсіонер (із пенсії менш як 400 гривень) мусить нести гроші, шприц і ліки для анестезії. У лабораторію – шприц для аналізу. За що вони цілий вік платили податки до бюджету і відрахування у фонд соціального страхування?
Інший показник – реальний і відчутний: підпорядковані районній владі поліклініки та лікарні закуповують медичне обладнання та ліки на 10-15 відсотків дорожче, ніж ті, що фінансуються з міського бюджету. Тут мимоволі спало на думку популярне нині слово «відкат»…
Що ж на це сказали лікарі? Головлікар 1-ї поліклініки Голосіївського району Василь Подобрій заявив, що територіальні медичні об’єднання – найефективніша форма управління охороною здоров’я, до того ж набагато дешевша за фінансування районних управлінь охорони здоров’я, і запропонував підтримати пропозиції Качурової щодо вертикального підпорядкування медичних закладів з урахуванням заміни РУОЗ на ТМО.
Профспілковий лідер столичних медиків Лариса Канаровська запропонувала свою допомогу в доопрацюванні запропонованої концепції і заговорила про виконавців цієї програми – 510 тисяч столичних медиків. Зарплатня їх – на 29-му місці, пенсія – жалюгідна. (У моєї сусідки, впродовж понад 30 років завідувачки хірургічного відділення поліклініки, пенсія 400 гривень). Ганебною практикою назвала вона суміщення одним лікарем по 2 – 2,5 ставки педіатра, позбавлення доплати медикам за вислугу років із 2007 року і відсутність єдиного реєстру медпрацівників і потреби в кадрах, аби впливати на щорічне державне замовлення.
Заступник голови Печерської РДА була категорично проти єдиного медичного простору, бо район вклав у охорону здоров’я чимало коштів і не хоче, аби з інших районів побігли туди лікуватися.
Головлікар Лікарні швидкої медичної допомоги, знаний хірург Олександр Ткаченко навів дані соціологічного опитування, котрі можна вважати вироком столичній медицині: 86 відсотків опитаних людей довіряють лікарям, але майже стільки ж не довіряють системі охорони здоров’я (чиновникам). Він запропонував подбати про соціальний захист медиків: зробити структуру охорони здоров’я мобільнішою. Перепоною цьому назвав майже цілковиту відсутність співпраці між поліклініками і стаціонаром. Співзвучним був і виступ головного лікаря Київської онкологічної лікарні Геннадія Олійниченка про те, що вже на хірургічні операції приходять 55 відсотків хворих, котрі взагалі ніде жодного разу не обстежувалися.
Підсумувала розмову Ірена Кільчицька, приємно здивувавши заглибленістю у проблеми охорони здоров’я. До речі, Ірена Реонольдівна попросила головлікаря поліклініки на Виноградарі Ларису Рахубу не погрожувати мешканцям мікрорайону за те, що вони поскаржилися працівникам інформаційно-аналітичного центру КМДА (за телефоном 0-51) на погане обслуговування, а виправляти власні помилки.