Кличко: перемога над собою
Відправивши в нокаут американця Кельвина Брока, Володимир Кличко здобув свою сорок сьому перемогу на професіональному рингу і захистив чемпіонські титули за світовими боксерськими версіями IBF та ІВО.
Яскравим видовищем бій в Нью-Йорку не став. Було мало власне боксу і багато невиправданого клінчу. В якийсь момент аудиторія розчаровано засвистіла. Причому, більшою мірою ця реакція стосувалася чемпіона, який майже не нагадував самого себе з найкращих часів. Але це він, а не суперник, ускладнив ситуацію на рингу.
Ілюзія. Брок, опинившись в епіцентрі загальної уваги, ледь не впав од надмірного хвилювання вже в дебюті зустрічі. Хоча Кличко лише імітував удар лівою. За мить історія повторилася, і стало зрозуміло, що претендент панічно боїться сталевих кулаків українця. Шкода, проте зрозумів це й наш співвітчизник. І свідомо пропустив нагоду звалити з ніг деморалізованого конкурента вже на перших секундах бою. Можливо, не схотів кривдити публіку, яка заплатила чималі гроші за право переглянути титульний матч, а не блискавичне побиття. Але, радше всього, перейнявся ілюзією фізичної та моральної слабкості суперника.
Брок. Він отямився ще наприкінці першого раунду. Весь другий – оговтувався і освоювався на рингу. А в третьому – почав атакувати. І раптом з’ясувалося, що в легендах про його виняткове вміння захищатися та терпляче очікувати на свій шанс бракує головного – акценту на винятковій швидкості контр-атак банкіра з репутацією забіяки. Американець взяв на озброєння один з основних прийомів Кличка – гру на випередження, нейтралізувавши неприємними зустрічними ударами зазвичай небезпечні джеби чемпіона лівою і обмеживши його можливості вести правосторонній наступ. Якби не значно фундаментальніша боксерська освіта Кличка, надто відчутна в умінні захищатися, то Брок міг завдати важкого удару вже в четвертому чи п’ятому раунді.
Кличко. Схоже, перебіг подій приголомшив українця. Звісно, ілюзія вивітрилася з першими пропущеними джебами. Але повернути змарновану в дебюті налаштованість на складний бій таки непросто. А тут ще й Брок, настрибуючи наче задерикуватий півень, не дає й миті на перепочинок. Особливо небезпечна його манера входити в ближній бій з нахиленою вперед головою. Не встигнеш зорієнтуватися – отримуй розсічення брови. Так і сталося: до шостого раунду рана закровоточила з лякаючою постійністю. Либонь, саме загроза бути знятим з бою медиками й змусила Володимира шукати додаткові внутрішні резерви. Брок оговтався завдяки поблажливості Кличка. Кличко – завдяки вмінню побороти свою слабкість і переломити хід поєдинку. Із середини п’ятого раунду вже він безроздільно контролював ситуацію. Спочатку – загасив порив опонента. Потім – змусив його виключно захищатися. А в середині сьомого раунду, провівши впродовж кільканадцяти секунд аж три серії потужних ударів, звалив американця на ринг класичною двійкою: лівим бічним – у незахищений ніс, правим прямим – у щелепу. Брок піднявся з підлоги, але битися вже не зміг.