Казка зі сміхом і без грошей
Музику до першого українського музичного фільму-казки написав Мілош Єлич із «Океану Ельзи». На презентації проекту його творці – продюсер Олена Фетісова і режисер Роман Ширман – сказали, що стрічка «Біжи, принцесо, біжи!» може і не вийти на екрани кінотеатрів у березні 2007 року, як заплановано. Міністерство культури і туризму України й досі не дало частину обіцяних грошей – через це неможливо почати монтаж картини.
Фільм оповідає про два королівства – Казкове Войовниче і Казкове Нещасливе. Мешканці першого постійно готуються до війни, у другому – оплакують свою нещасну долю: і погода погана, і дах у замку протікає, і загалом страшенно не таланить у житті. Головна героїня казки – Принцеса Казкового Нещасливого Королівства – зустрічає Молодого Короля сусіднього королівства. Він добрий хлопець, музикант-аматор і таємний шанувальник групи «Океан Ельзи» – воювати не хоче. Зрозуміло, що між молодими героями спалахує кохання.
Принцесу грає Олена Алімова, учениця Романа Ширмана. «Так сталося, що у нашому фільмі грають самі режисери, – розповідає пан Ширман. – Лише одна акторка – професійна, це зірка балтійського кіно Мерле Пальмісте. Тож мене на знімальному майданчику від акторів відрізняв лише величезний мегафон і крісло».
Стрічку створено кіностудією «Інтерфільм» спільно з естонськими продюсерами за підтримки Міністерства культури і туризму. Бюджет картини – п’ять мільйонів гривень. «Але через затримку із грошима кінематографісти, які працювали над картиною, не отримали поки ані копійки, – каже Роман Ширман. – До речі, рік і дев’ять місяців тому я зняв свою попередню картину, документальну «Небезпечно вільну людину», і досі не отримав гонорару. Не можна гратися із державою у мистецтво».
«Біжи, принцесо, біжи!» (альтернативна назва – «Як Мілана долю шукала») знімали протягом двох літніх місяців на всій території Естонії – у справжніх середньовічних замках, на унікальному Балтійському узбережжі, мальовничих озерах і лісах. Поряд із молодими акторами і дітьми у стрічці знімалися Георгій Делієв, Борис Барський, керівник театрального центру «Дах» Владислав Троїцький.
«Делієв і Барський приїхали на десять днів, і весь цей час був сповнений сміхом, – пригадує Олена Алімова. – Ми сміялися і на знімальному майданчику, і поза ним. Загалом у фільмі веселий сценарій, над втіленням якого у життя працювала гарна команда». Судячи із продемонстрованих на презентації фрагментів фільму, «Біжи, принцесо, біжи!» – добра, якісна казка у дусі радянських фільмів, на яких щасливо зростало не одне покоління. «Але естонські журналісти, які були на знімальному майданчику, вважають, що це не казка, а фентезі», – зауважує Роман Ширман.
У «Біжи, принцесо, біжи!» епізодично з’являється обличчя Святослава Вакарчука. «Було надзвичайно цікаво, адже у мене композиторська освіта, а поки що доводилося працювати лише із короткометражними стрічками, – розповідає клавішник «Океану Ельзи» Мілош Єлич, музикант із Сербії. – Моєму синові півтора року, і я саме думав, що він дивитиметься, адже гарних фільмів в Україні дуже мало».