Право вбити в собі раба
Звернення трудового колективу «Вечірнього Києва», яке вміщено у цьому номері, було оприлюднено на вчорашній прес-конференції в УНІАН. Це перший нинішнього року публічний крок столітньої «Вечірки» у намаганні захистити конституційні свободи журналістів і права наших читачів.
Досі працівники редакції намагалися знайти порозуміння з новою міською владою у, так би мовити, «робочому порядку», не йти на конфлікт. Хоч, кажучи правду, вибухову ситуацію в колективі часом було не легко вгамувати. Прес-конференцію вечірківці скликали аж тоді, коли чи не кожен наш колега переконався, що різні негаразди й непорозуміння – не випадкові, не ситуативні, а мають ознаки тенденції, яка загрожує перерости в сумну «традицію». Точніше – відродження традиції тоталітарної преси, що її вітчизняна журналістика позбувалася ледь не десятиліттями.
У «Вечірку», як було заявлено на прес-конференції кількома журналістами, знову повертаються «темники». Не у вигляді звичних таємних циркулярів і службових записок, а «демократичніші» – усні. Телефонне право, на жаль, ставилося вище конституційних прав на думку, позицію, погляд, слово… Стосувалося це не лише позиції того чи того журналіста. Навіть не лише висвітлення думок усіх сторін певної публікації, як це заведено у журналістиці й чого вимагає професійна етика. Так звана вичитка шпальт перед виходом видання в світ, від чого нині відмовилися навіть адміністрації районів-глибинок, мала перспективу відродитися у пост-Майданній столиці. Доводиться сумніватися, що посадовці виконавчого органу Київради таким чином намагалися б контролювати лише те, що їм доручила виконувати своїми рішеннями міська рада. Може, це й випадковий збіг, але у день, коли у «Вечірці» було вміщено неупереджену інформацію з прес-конференції представників фракцій БЮТ, «Нашої України» й блоку Кличка у Київраді, багато журналістів почули погрози про звільнення з роботи. Декого цей ультиматум «наздогнав» уже вдома. По телефону! Невже позицію фракцій, які налічують більш як півсотню міських депутатів, мають висвітлювати інші ЗМІ, а не заснована Київрадою газета? У тому номері «Вечірка» вмістила також коментар з приводу тієї ж теми – підвищення комунальних тарифів – міського голови Леоніда Черновецького.
– Кожен має право вчасно вбити в собі раба, – заявила вчора в.о. головного редактора Людмила Воробйова.
Її підтримали всі учасники прес-конференції, більше того – усі журналісти «Вечірки», які підписали відповідне звернення до громадськості.
Людмила Воробйова запевнила, що трудовий колектив редакції здатний видавати незалежну газету. Однак, за нинішнього статусу видання, журналісти звернулися до засновників «Вечірнього Києва» – депутатів Київради з усіх фракцій, зокрема членів профільної комісії, увійти до складу редколегії й стати гарантом демократичності редакційної політики, незаангажованості змісту публікацій, збалансованості у вис-вітленні позицій усіх політичних сил. А головне – вберегти столітню газету киян від двох загроз: знищення ще одного україномовного видання чи перетворення його на кишеньковий інструмент.
…Вислухавши усіх учасників прес-конференції, колишній багаторічний редактор «Вечірнього Києва», а нині професор Інституту журналістики Національного університету імені Т.Шевченка Віталій Карпенко зауважив, що такого «наступу на пресу не було навіть у тоталітарні радянські часи». Це його оцінка. Можливо, гіперболізована. Не хотілося б, аби вона стала цілковитою реальністю.