Кривава хвиля Дніпра
«Військовий енциклопедичний словник» твердить, що Київська наступальна операція відбувалася з 3 по 13 листопада, в результаті чого й було визволено Київ. Даруйте, але це не зовсім так.
Десять днів наступу з Лютізького плацдарму – то лише епізод тривалої кривавої битви за Київ.
Маршал Жуков точніший: «У період з 12 жовтня по 22 грудня війська Воронезького (з 20 жовтня – 1-го Українського фронту) провели Київську наступальну операцію».
Щодо останньої дати, то колишній заступник Верховного Головнокомандувача мав цілковиту рацію, адже лише в грудні кияни змогли полегшено зітхнути, коли наші війська врешті відбили кон-трнаступ гітлерівців, які прагнули знову оволодіти Києвом.
Загальний наступ на Букринському плацдармі почався 12 жовтня 1943 року. А сам плацдарм було захоплено 23 вересня.
Отож, початком битви за Київ можна вважати саме цей день.
Дніпро хотіли взяти з ходу. Досвіду форсування великих рік наші війська на той час не мали. Тому подолання Дніпра на підручних засобах, без мостів, понтонів, поромів, катерів, амфібій було чистої води авантюрою.
Вояки використовували все: рибальські човни, плоти, колоди, пусті бочки, двері навіть плащ-намети, набиті сіном та соломою…
Тим часом тили катастрофічно не встигали за військами, а відтак відставали боєприпаси, пальне, продовольство – сиділи на сухарях. Не вистачало матеріалів для перев’язки, ліків.
До речі, коли планували операцію, ніхто не звернув уваги, що Букринський плацдарм невигідний ні для переправи, ні для розвитку наступу.
Але кого це цікавило? Під вогнем уперед за Дніпро!
Врешті війська 40-ї армії на 26 вересня захопили чотири невеличкі плацдарми. Їх прагнули розширити та злити в один. Але знову ж таки не вистачало боєприпасів, особливо для артилерії, бракувало пального, надто для авіації. У день масового форсування Дніпра наші льотчики не здійснили жодного вильоту. А пілоти люфтваффе лише на дільниці 309-ї дивізії цього дня побували 440 разів.
Можна уявити, що діялося на Дніпрі! Він кипів од вибухів. Людей рвало на шматки, вони тонули оглушені, розстріляні. Поранені залишалися без допомоги…
Із страшними втратами, які ніхто і ніколи не підраховував, війська закріпилися на Букринському плацдармі. Генштабіст Штеменко пише, що не завадило б намітити й інший варіант форсування Дніпра в районі Києва у разі невдачі наступу з Букрина. Та ні Генеральний штаб, ні командування фронту своєчасно цього не зробили.
А такий плацдарм уже був. Війська 38-ї армії генерала Чибісова північніше Києва, поблизу Лютіжа, з ходу форсували Дніпро і захопили вигідну місцевість, з якої почалася дорога до успіху.
Тим часом бої кипіли на південному плацдармі. Там вирішили застосувати повітряний десант. Це була одна з найтрагічніших сторінок у битві за Київ.
Командування фронтом не мало точних даних про сили супротивника, але приступило до підготовки нічної операції. Під час десантування літаки попали під щільний зенітний вогонь. Замість того щоб скинути десанти з висоти шестисот-семисот метрів, екіпажі підняли стелю до тисячі метрів і летіли на підвищених швидкостях. Це призвело до розкидання десанту і бойових вантажів на досить значній території. Часто парашутисти приземлялися прямо в бойових порядках супротивника.
Багатьох десантників поглинули дніпровські води…
Георгій Жуков доповів Верховному про труднощі наступу з Букринського плацдарму і висловив думку про захоплення нового. Сталін відповів «Ще не пробували наступати по-справжньому, а вже відмовляєтеся. Треба здійснити прорив з наявного плацдарму».
А Лютізький плацдарм, тим часом розширився до 15 кілометрів по фронту і до 10 – в глибину.
Загальний наступ розпочався 12 жовтня. І захлинувся. 13 жовтня наступ поновили – безрезультатно спробували через два дні – знову невдача.
Зрештою Ставка наказала фронту перегрупувати основні сили до Лютіжа, щоб завдати основного удару звідти.
З Букринського плацдарму було перекинуто 3-ю танкову армію генерала Рибалка і дивізію прориву.
Знову – через Дніпро, знову – під вогонь. Ще був 200-кілометровий марш уздовж лінії фронту, нове форсування Дніпра, новий наступ з Лютізького плацдарму, в результаті якого Київ полегшено зітхнув – настала воля! Насильницько приурочена до свята Жовтневої революції.
Леонід Юдін, підполковник у відставці, член Національної спілки журналістів України