Підпільник, партизан, доброволець…
Уветеранській організації Оболонського району всі знають цього статечного поважного чоловіка – В’ячеслава Семеновича Городецького. А в сорокові роки минулого століття його теж знали – на заводі «Ленінська кузня». Але далеко не всі здогадувалися, що юний робітник Славко – член підпільної організації.
– В той час, як у місцевому гестапо вже розроблялася операція із знищення нашої групи, – розповів ветеран, – ми отримали наказ увійти до складу Київського з’єднання партизанських загонів. Так я опинився в лісах під нинішнім райцентром Київської області Макаровом. Тут і вели бої з фашистськими гарнізонами…
Коли загін готувався до визволення столиці України, довелося партизанам здійснити рейд до білоруського міста Мозиря, де отримали нову зброю і боєприпаси. Йшов жовтень 43-го. Розвідка доповіла, що місцевий фашистський гарнізон має отримати підкріплення – дві роти поліції. Вирішили скористатися цією ситуацією, і на двадцять підвод посадили партизанів, яких німці прийняли за поліцаїв. У запеклому бою гітлерівці зазнали значних втрат у живій силі.
Партизани брали участь у київській наступальній операції Радянської армії. Загін, до складу якого входив Славко Городецький, захопив плацдарм на березі річки і навів міст через Прип’ять поблизу Новошипеличів. Відтак частини 13-ї армії форсували тут водну перешкоду майже без втрат.
Тільки-но його зруйнований Київ було визволено від фашистів, сімнадцятирічний Славко Городецький добровольцем пішов до армії. Брав участь у таких масштабних битвах минулої війни, як визволення Варшави і штурм Берліна. Доля зберегла йому життя, і після демобілізації у 1950 році В’ячеслав Семенович працював друкарем. Пішов на пенсію з відомого виробничого об’єднання «Зоря».
Запитую ветерана, як же відзначили фронтовики річницю визволення української столиці.
– Поклали квіти до могил загиблих, які покояться на кладовищі в Пущі-Водиці, здійснили виїзд на історичний Лютізький плацдарм, де вкрили себе славою тисячі наших співвітчизників, відвідали урочисті збори провели зустріч із співгромадянами у музеї партизанської слави Оболонського району. До речі, створювався він за моєї активної участі…