Штурм лютізького… паркана

Щороку напередодні чергової річниці визволення столиці України від німецько-фашистських загарбників сивочолі ветерани приїжджають на Лютізький плацдарм: згадати свою буремно-героїчну молодість, ушанувати пам’ять бойових товаришів, полеглих у горнилі найжорстокішої війни.

Не стали винятком і ці погожі листопадові дні. Усе, як завжди. І лише одна прикра пригода ледве не зіпсувала настрою солдатам сорокових. На шляху до пам’ятника загиблим воїнам раптом виникла перешкода. Із звичайного паркана. Хвіртку було зачинено на замок й опломбовано. Трьома печатками.
Звісно, наші ветерани – браві воїни. І у вісімдесят п’ять вирішили штурмувати перепону. Кілька чоловік успішно подолали бар’єр. Перекурюючи на зайнятій території, усерйоз чекали на підкріплення. І невдовзі воно таки з’явилося. У особі прапорщика сучасного українського війська. Той ключем відімкнув хвіртку й уся делегація нарешті потрапила до монумента…

– Ситуація, що виникла, пояснюється дуже просто, – каже начальник управління культури й туризму Київської обласної державної адміністрації Віктор Шлапак. – На Лютізькому плацдармі дислокується військова частина. Потрапити туди без спеціального дозволу й перепустки неможливо. Хоча військові люди не якісь там цербери. Вони все добре розуміють. Потрібна лише чіткість і конкретність. Очевидно, цих рис не вистачило цьогорічним організаторам покладання квітів до пам’ятника героям Лютізького плацдарму. Інакше кажучи, заздалегідь військових не повідомили, не з’ясували час, не домовились як слід. А заручниками виявилися колишні воїни.

Проте, судячи із світлини, наші ветерани не старіють не лише душею, а й тілом. Штурм лютізького паркана таки вдався!