У «Моабіті» ходять проти сонця
Середнє та старше покоління дещо знає про берлінську тюрму «Моабіт». Зі шкільної лави. У радянські часи вчителі своїм учням нерідко розповідали про татарського поета Мусу Джаліля, якого фашисти тут закатували, та його легендарний «Моабітський зошит».
– А що сьогодні являє собою колись така страшна тюрма «Моабіт»? – з таким запитанням я звернувся до начальника медичного відділу цього виправного закладу Райнера Рекса, котрий разом із представниками Ради Європи завітав до Державного департаменту України з питань виконання покарань на експертну зустріч.
– В’язниця «Моабіт» – одна з найбільших подібних установ федеральної землі Берлін, – каже герр Рекс. – Щоправда, це не зовсім тюрма, а слідчий ізолятор. Там утримується близько 1300 осіб. Усі чоловіки. Як тільки судовий вирок вступає в силу, засудженого переводять до юридичної установи з виконання покарань «Тігель».
Камери в «Моабіті» невеличкі, але цілком зручні для проживання. Тут є двоярусне ліжко, стіл, стільці, телевізор, унітаз, умивальник. Трапляються камери з холодильником або шафою для продуктів.
Підслідні у своєму одязі. Голови не голені, а акуратно підстрижені. Кухарі слідчого ізолятора щоденно пропонують меню з кількох десятків страв.
– Оце так! Доводилося чути, що в «Моабіті» суворий режим, одначе з вашої розповіді слідчий ізолятор – як непоганий готель, де ще й задарма добре годують.
– І все ж краще не потрапляти до такого «готелю», адже більшості наших «клієнтів» не уникнути в’язниці. Та й у нас не так уже й солодко. У внутрішньому дворику дозволена лише годинна прогулянка. Це – одноманітне ходіння по колу. До речі, проти годинникової стрілки. До спортивного залу можна потрапити раз на тиждень.
«Ваші тюрми перенаселені»
– В українських слідчих ізоляторах людей нерідко «страчує» туберкульоз. А як вам у «Моабіті», де стільки підслідних, вдається давати раду паличці Коха?
– Немало і в нас хворих на туберкульоз. Але, за статистикою, на сто тисяч населення їх значно менше, ніж в Україні. Переконаний, на цей показник суттєво впливає загальний рівень життя в країні. Ми у «Моабіті» на сучасному рентгенологічному апараті дуже уважно й прискіпливо обстежуємо кожного підслідного. Людину, в якої виявляємо хворобу, одразу ж ізолюємо й відповідним чином лікуємо. У принципі, технологія чітка й зрозуміла. Головне, її дотримуватися.
– Ви щойно відвідали кілька українських виховних колоній. Що можете сказати про тамтешні умови перебування засуджених.
– Так, я побував у Дніпродзержинській жіночій колонії, у Дніпропетровській спеціальній лікарні, де проходять курс лікування засуджені – хворі на туберкульоз, у Житомирській тюрмі. В деяких закладах в одному приміщенні утримується до 40 осіб. За таких умов вберегти засуджених від розповсюдження інфекційних захворювань дуже складно. Як, власне, й перевиховати. Потрібно щось змінювати. Не втручаючись у внутрішні справи України, зауважу: у ваших управлінців достатньо здорового глузду й професіоналізму, аби знайти шляхи поліпшення ситуації у в’язницях.